boga4: (Malevich)
[personal profile] boga4


Скажімо, ти колись хотів спробувати ЛСД, але так і не спробував.
Потім прочитав про депривацію сну, яка дає ефект, схожий на психоделіки.
Твої галюцинації будуть нагадувати реальність, у якийсь момент важко їх розрізнити.
І от уяви собі, що ти у машині, котра їде від Києва на північ. Пульс в тебе рівний і трохи пришвидшений. В багажнику лежить твій рюкзак із речима і їжею для кількаденного переходу в умовах пізньої осені. Поруч двоє приятелів і водій. В цей час велика тусовка твоїх друзів і знайомих п"є пиво поблизу давно забутої річки, а ти випив щойно кави, бо всю ніч збираєшся кудись йти, а не спати.


Машина проїжджає Іванків і рухається далі. Думаєш, чи нічого не забув - gps, газовий пальник з балонами, спальник, ну і т.д. Ніби все взяв.
Десь ще північніше, де помирають карти, перетворюючись на білу пляму, виходиш з машини і опиняєшся в цілковитій темряві. А також серед кволих звуків нічного лісу. Світло недоречне тут.
Ідеш через ліс, через колючий дріт, через поле, знову через ліс, потім по дорозі. Звикаєш до темряви. Ховаєшся від машин - їх небагато, і, в принципі, вночі взагалі не має бути, але вони є.
Проходиш лінії електропередач - десь біля ізолятора постійно замикає, і періодично сипляться вниз іскри, освітлюючи на хвильку все наколо. Чутно якийсь звук, з яким реальність починає заглючувати. Іншого світла нема.
Через річку, знявши взуття, проходиш вбрід якомога швидше, але встигаєш відчути нуль чи маленькі мінуси у атмосфері, а твої ноги вдається зігріти лише через півгодини ходьби.
Ви втрьох йдете так довго, що коли зупиняєтесь відпочити, починаєте провалюватись у сон. Але треба йти далі.
Зненацька бачиш антени велетенського страхойобиська, чуда інженерної думки покручених холодною війною мізків доктора Стрейнджлава.



Потім уже провалюєшся в сон на ходу, ідеш автоматично, але починає світати і прокидаєшся.
Ти в саду, де яблоні ломляться від стиглих яблук. З"їдаєш ці дари десятикілометрової зони і радієш життю. Ви троє вилазите на якесь огидне горище закинутого будинку із гівном і трупиками голубів, де снідаєте, чи то пак вечеряєте, і там же спите до нової ночі.



Ефект від депривації наступної ночі стає сильнішим.
Через дамбу, засипану незручним для ходьби камінням, пробираєтесь на острів, де не мало бути нічого, окрім реакторів і всілякого супутнього мотлоху, воно все там і є, але в незакінченому стані.


Ти втікаєш від гавкоту собак, по страхітливій конструкції вилазиш на дах, дивишся на велетенську арку нового укриття, а потім опиняєшся уже не на острові, а на якійсь косі, що пролягає посеред водосховища.



Спиш під відкритим небом, поки триває день. Є така пісня The Prodigy - The day is my enemy, the night is my friend. Десь так і почуваєшся.



Наступної ночі вас уже не троє, а двоє, третій пішов і зник у нічому мороці, а ви вдвох бредете у напрямку мертвого міста. Обходите блокпост і опиняєтесь на вулиці, яка перестала такою бути, бо і місто перестало існувати, його поглинає ліс. Змінюється характер депривації сну, і тепер спиш другу частину ночі, на ранок опиняєшся на набережній, пролазиш через завали сміття і бачиш перед собою покинутий танк.



Потім проходиш через поле, де нічого не росте, заходиш у мертві будинки, залазиш на їх дахи, йдеш в парк і дивишся на непотрібні нікому атракціони. Зненацька твій товариш кудись біжить, ти нічого не розумієш, але біжиш за ним. Десь якийсь патруль був, за вами не бігли.


Думаєш, що мав би бути тут набагато раніше. Тут, мабуть, був колись твій батько, але його про це не розпитаєш вже, бо він отримав свою дозу у також закинутому тепер вахтовому поселенні на межі цієї зони.



Дивишся на захід сонця, йдеш ночувати у квартиру, в якої нема господарів. Твій товариш захворів якоюсь застудою і пора йти додому.



Вночі проходите через місто, через залізничну станцію, через закопане разом із радіоактивним брудом село і уже як настає день продовжуєте рух в напрямку цивілізації. Через півдоби безперервного руху ти і твій товариш уже не відчужені, сидите в транспорті і повертаєтесь в Київ.



Досвід депривації сну закінчено, радити вам нічого не буду, краще вживайте ЛСД, або не вживайте, в будь-якому разі будете здоровішими і це вам піде на користь.



From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

boga4: (Default)
boga4

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:26 am
Powered by Dreamwidth Studios