boga4: (Default)

Китаєць з міста Джорджтаун (Пенанг).
Джорджтаун І пох )
boga4: (Default)


В Бразилію (і ващє Південну Америку) я б з"їздив залюбки.
Нещодавно тамтешня футбольна збірна вздрючила гравців Цієї Країни. А я випадково знайшов цю фотку, розбираючи малайзійські архіви. Знято вже не пам"ятаю де. Мабуть, на Борнео десь.
boga4: (Default)
Так звані "хеш рани" - це коли люди із різних країн світу влаштовують забіги (чим у гірших погодних умовах, тим крутіше), а потім (і навіть у процесі) випивають якомога більше алкоголю. Такий собі "алкотреш". Коли бухати уже не хочеться (через вік, наприклад), то можна просто бігати.
При цьому треба якомога обезбашеніше себе поводити.
Red dress run на початку липня у Кучінгу(Саравак, Борнео, Малайзія)  десь по такій схемі і проходив. Учасниками було випито багато тонн дорогого і несмачного місцевого пива. Місцеві (особливо діти) позбирались подивитись на європейських, австралійських і американських придурків, а ті попереодягалися у жіночий одяг чи просто дурацькі костюми. Коротше, усім було весело, а я намочив свій фотоапарат під час тропічної зливи, без серйозних наслідків.


+++ )
boga4: (Default)
Кучінг - столиця штату Саравак на Борнео, досить велике і приємне місто.


Про малайзійську скромність.
Дехто, особливо дівчата, не дуже хотіли бути сфотографованими.
плюсстопіццот )

boga4: (Default)
10 годин ранку в Куалі-Лумпур і в штатах Саба" і Саравак. 9 - в Бангкоку і в Джакарті. 7 з половиною - в Делі.
5 в Києві, і тут взагалі не хочеться спати. Я не розумію сенсу свого знаходження в цьому холодному кліматі, я безробітний, котрий робить вигляд, ніби шукає роботу, я коньяк+кава-addicted.


Колись, в іншому житті, я заїхав автостопом в місто Срі Аман (штат Саравак). Як і всюди на Борнео, тут є своя річка. Батанг Лупар - досить своєрідний потічок, і на ній регулярно трапляються різкі підйоми води (я так і не зрозумів, чи через її напівгірську сутність - початок десь в горах, чи ще є якісь причини). Кажуть, тут ледве не втопився Сомерсет Моем, після чого сказав такії варіанти їбав я в рот і в носа "та ну його!" і більше не купався, зате накалякав про свою пригоду у одному із оповідань. Я б навряд чи потонув, зате я загруз у прибережному шарі напівзігнилого мулу:).
ще чуть-чуть )

Orang Utan

Aug. 30th, 2010 11:45 pm
boga4: (Default)


Orang Utan ("лісові люди") - не менш цікаві жителі Борнео, ніж "справжні" люди.
Дивлячись на них, розумієш, наскільки смішні всі креаціоністські гіпотези, і наскільки слушною є теорія еволюції. Назвати цих приматів "мавпами" якось складно - варто лише хоч трохи глянути на їхню поведінку.
ріальні пацани з острова Борнео )
boga4: (Default)


Саравак, найбільший штат Малайзії, на острові Борнео.
Човен-"ракета" розсікав мутну, з домішками жовтого грунту, воду, в котрій плавали гілки, вантажні баржі і крокодили.
теорія і практика антитуризму )
boga4: (Default)
Машина з двома жителями Брунею і одним українським роздовбаєм під"їхала до кордону маленької-гордої-і-надзвичайно-розвинутої країни. Прикордонник глянув у свої папери, де було написано "Ukraine - only diplomatic or official passport, or visa required (віза, яку отримувати треба цілий місяць - чим менша країна, тим більш вона пиздувата:))". - Старий паспорт Юкрейн - нот еллоуд, новий паспорт - це офішіал, ось якраз це і є офішіал паспорт, тому мені і без візи можна - прогрузив я йому у вікно якусь фігню. Прикордонник подумав і поставив штамп "дозволено перебування на території Брунею 14 днів". Ніфіга собі, невже так просто?- подумав я. Але брунеєць ще раз глянув на паспорт, ще раз подумав і попросив зняти обкладинку. Подивившись, що на ній нема слів "дипломатичний" чи "службовий", зателефонував старшому за званням, в результаті штамп перекреслили, а я поїхав назад у Саравак, Малайзію. Ось так я і не потрапив напівнелегалом у Бруней, і пропускний пункт Сунгай Тужу став найвіддаленішим східним пунктом моєї подорожі. Далі лише на захід (можна сказати, повернення).
Подорож островом Борнео закінчилась, і завтра я буду на континенті. Проїхав 1700 кілометрів "борнейським автостопом", зустрів безліч цікавих людей (а також орангутанів і крокодила), був під"їдений комарами і пиявками, різноманітної природи подивився. До Індонезії добратись не вийшло, нехай залишається до якоїсь із наступних подорожей.

boga4: (Default)


Я не запам"ятовую імен, на жаль. Це працівник адміністрації парку "Таман Негара" ("Парк Національний"). Він живе аж на сході країни, в Куантані, і кожен день добирається на роботу (кількасот кілометрів). Каже, що, мабуть, треба звільнятись, бо на дорогу багато грошей витрачається. Але роботу свою любить.
На вході в приймальню заповідника скляні двері, і часто в них врізаються пташки. Ця пташка лежала, оглушена, на землі.
Таман Негара )
boga4: (Default)
Фотографії "Малайзія автостопом" + Batu caves.


+++ )
boga4: (Default)
Розлінувався я за 5 днів сидіння в Куалі-Лумпур. Тому й вибирався звідти якось складно. Доїхав міським автобусом до зупинки "Бату Кейвс" і пішов уздовж дороги, очікуючи швидко дійти до виїзду з міста. Вийшло не дуже швидко. Застопив машину на локальну дистанцію, довезли мене до дороги на схід, а там двоє індусів - дальнобій і його напарник - самі зупинились. Запитали, чи є в мене гроші. Сказав, нема, повезли і так. Добрався до траси в бік потрібного мені Мерапо (пишеться "Мерапох", але остання літера, на даль, не вимовляється). А потім весь залишок дня я або їхав до найближчого населеного пункту, або йшов через цей н\п до виїзду. Запам"яталась ситуація: зупиняється один китаєць, їдемо. Говорить: я бачу, ти стоїш, починається дощ. Сподіваюсь, якщо колись я так само буду стояти під дощем, мене хтось підбере. У світі ж не лише погані люди, подумалось. Завжди треба сподіватись, що хтось тобі допоможе.
Врешті-решт, за цей день я проїхав всього 150 кілометрів (на 6 машинах). Ось такі особливості автостопу в Малайзії. Зупиняються добре, але їдуть, в основному, недалеко. Місце для ночівлі я вибрав хороше - під мостом, біля річки, джунглі шумлять, я слухаю, москіти літають - любуюся... ну і т.д.
На ранок відразу ж зупинився дальнобой, який їхав до Мерапо. Хочеш поїсти? Хочу. Зупинились біля кафе. Скільки з мене грошей? Невер майнд. Ну я ж незаперечую:).
Якби хтось, коли я ще в Україні був, сказав, що я зможу так часто рис їсти - не повірив би. А тут, в цих наших Азіях, рисові страви добре смакують. Насі горенг аям - смажений рис з куркою, насі лемак - рис з соусом.
Біля повороту на Таман Негару я вийшов. Треба було пройти 7 кілометрів, але й тут удача посміхнулась. Мотобайкер сказав "сідай". Мені трохи стрьомнувато на мотоциклах за спиною водія їздити - рюкзак-то 20 кг важить, ще кілограм 5 фототехніка. На поворотах намагаюсь балансувати, щоб не вийшло "виносу" випадково.
Таман Негара - це така величезна ділянка джунглів, дощового лісу, яка вважається заповідною. Тварюк тут різних трапляється багато - слони, тигри, тапіри, ведмеді, олені і т.п. Навіть я щось незрозуміле побачив - чи то тапір маленький, чи то мурахоїд такий великий. Працівник заповіднику, який оформлював мені "перміт" (на 1 добу - 1 ринггіт, місце в кемпінгу під намет - стільки ж), розказував "так, сюди можеш піти сам, але тут недалеко. А ось сюди - лише з гідом, 100 ринггіт на добу". Угу, угу. Добре, що він мені розказав, куди можна не піти - ось так я збігав до печерки. Ідеш, ідеш крізь джунглі, довго ідеш - і тут несподівано виникає останцева гора, наскрізь прорізана карстовими процесами. Кілька залів, кажанчики літають - непогано. Після повернення довелось залізти разом із одягом у річку, і довго там відмокати. Вечерею мене забезпечили гостинні малайці.
Наступного дня я, як це часто зі мною буває, тупив, але по обіді домовився, щоб мене підвезли троє чуваків, які в передмістя Куали-Лумпур повертались. Негативом цього всього діла виявилось потрапляння на автостанцію десь уже близько півночі. Хотілось спати, і я сів на автобус до Джохор-Бару. Якось навіть жаба дусить, що гроші на транспорт витрачаю (аж 10 баксів), коли можна було далі стопити.
Ладно, тепер я в Джохор-Бару, завтра маю на Борнео летіти.
boga4: (Default)
Маю ван-вей тікет до острова Борнео (Кучінг, столиця штату Саравак). Із Кучінга поїду до Мірі, спробую в Гунунг Мулу потрапити(це там велетенські печери із найбільшими в світі залами). Повертатись доведеться через Яву і Суматру, вочевидь - треба спробувати отримати індонезійську візу:)).
Тут, у Куала-Лумпур, продовжує переслідувати відчуття якоїсь нереальності всього, що відбувається. Думаю, я остаточно подолав "батьківщиноцентризм" (це коли на світ дивишся так, ніби ти весь час знаходишся у своїй країні). Дивився на залізничний вокзал, і зрозумів, що звідси, як і з Києва, можна за кілька годин доїхати швидким поїздом до "міста Лева". Азійське "місто Лева" називається Сінгапур, а не Львів:). А навколо мене - суцільний Індокитай.


плюсбагато )
boga4: (Default)
Цей пост про міста, містечка. Розповіді про людей, підбірки фотографій, есеї і т.д. буде потім, колись буде.

Бухарест. Блєск і ніщєта Євросоюзу.



а що далі? делі? )

Profile

boga4: (Default)
boga4

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 10:46 am
Powered by Dreamwidth Studios