boga4: (Default)

Сілігурі, Індія. Місцевий житель "відливає" під стіну із рекламою оператора мобільного зв"язку.
boga4: (Default)
Із 5 мільйонів жителів Колькати (колишня британська назва міста - Калькутта) 3 мільйони живуть у трущобах, на вулиці, у коробках, під навісами і т.д. - фактично, бездомні. Із бідністю сусідствують урядові будівлі, бізнес-центри, пафосні будівлі у британському колоніальному стилі. За таких разючих соціальних контрастів не дивно, що ліві ідеї користуються тут досить великою популярністю. Якщо колькатці коли-небудь розпочнуть революцію - автор цього блогу бажає їм успіху у поваленні капіталістичного індійського ладу.


А поки що "ліві" обираються в органи влади штату Західна Бенгалія. Скільки тут відсотків лівої ідеї, а скільки - наїбальського політичного спекулювання цією ідеєю, я не знаю.
намасте, камрад! )
boga4: (Default)
Вас вітає Національна Асамблея Харизматичних Українських Йогів.



У Бубанесвар, столицю індійського штату Орісса, я приїхав настільки рано вранці, що було ліниво прокидатись. Але сусіди по вагону, дбаючи, щоб я обов"язково потрапив у потрібне мені місто (я міг спати і далі і доїхати до кінцевої станції Пурі, у тому ж штаті), підступно мене розбудили. Ось так, напівсплячий, я вискочив на перон.

нумізмати, алкоголь і мотоциклісти )
boga4: (Default)
Фотозвіти із азійської мандрівки з"являються в цьому ЖЖ не в хронологічному порядку. Так, наприклад, цей пост буде про Індію, попередній був про Малайзію, скоро і про Туреччину з Румунією і Болгарією постити буду:).
Паралельно із фотозвітами тут трапляються "дорожны нотатки" і тематичны історії. Може, коли-небудь це все діло систематизую, або навіть награфоманю книжку про подорожі, гг. В даний момент я все ще в Малайзії, подав документи на таїландську візу.


Отже, Варанасі - дуже популярне місце серед туристів. Сюди обов"язково їдуть, якщо були в Агрі (Тадж-Махалі) і Джайпурі. У останніх двох місцях я не був, і якось не тягнуло. Але хотілось (згадуючи непростий досвід перебування в Делі) перевірити, чи достатньо я акліматизувався в країні, і наскільки здатен впоратись із спробами "індустрії наїбалова" (котра функціонує в усіх дуже популярних серед західних відвідувачів місцях), та й, звісно, Варанасі саме по собі - досить цікаве місце.
антитуризм в варанасі )
boga4: (Default)
Це зовсім не Індія. Хоч штат Сіккім належить до Індії, тут майже не відчутно її впливу. Затиснутий між Непалом, китайським Тибетом і Бутаном, цей штат населений, в основному, непальцями. Мабуть, це маленький Непал (мені важко порівнювати, бо я в "великому" не був).

Ташидінг. Відсутність м"яча - не причина відмовитись від гри в футбол.

Гімалайський експірієнс )
boga4: (Default)
Через півтори тижні після мого від"їзду тут мав розпочатись чи то всезагальний страйк, чи то повстання. Принаймні, я чув, що поліція перед початком "бучі" перекрила район і не пускала всіх іноземців. Горкхаленд - частина штату Західний Бенгал, де живуть горкхи і непальці. Вони домагаються як мінімум створення окремого штату в межах Індії, а подекуди йдеться і про повну незалежність. Моя скромна думка: хочуть люди жити окремо від центрального чи штатного уряду - то мають повне право посилати їх нафіг.
Це уже майже не Індія. Тут гори, чистіше на вулицях міст, традиційна непальська їжа (мо-мо - це такі пельмені, зовсім як наші. дешево і несердито, а смачно). Тут починаються Гімалаї. Сюди приїжджає дуже багато туристів, але не у цей сезон (як і у Непалі, зараз уже сезон "moonsoon" (муссон?)), кожен день хмарно і йде дощ. А в хорошу погоду має бути видно Канченджангу, один із восьмитисячників. Лише в хорошу погоду:).




Бажаючі можуть пожити в готелі "Свастика":))

люди, паротяги, чай )
boga4: (Default)

А ось так виглядає депо-відстійник поїздів у місті Пурі. Між решітками на вікнах вагонів і електричними стовпами натягнули мотузки і сушать білизну і шмотки:)
+2 )
boga4: (Default)


Становленням своє залізничної системи Індія завдячує британським колонізаторам. (Хоч, як відомо, від британців індійцям не лише позитив залишився, а й багато різної фігні). За часи незалежності ця система ще більше розвинулась. Майже звідусюди можна доїхати скрізь. Мінуси - потягів так багато, що дуже часто вони серйозно запізнюються. Ще гірше, ніж у нас в нєзабвєнних 90-х. Так, мій поїзд від Варанасі до Калькутти запізнився на 17 годин.
Всім, здається, відомо, що "там брудно і крадуть речі". Не дуже і брудно, враховуючи загальний санітарно-гігієнічний стан індійських міст (хоч сміття викидається або через вікно, або під лавки). А історій про крадіжки в українських поїздах я чув набагато більше. На "сумновідомому" вокзалі у Варанасі я спав на платформі, поруч лежав рюкзак, і нічого з ним не сталось.
тема поїздів розкрита )
boga4: (Default)
Спати! Такою була перша думка по прильоті у індійську столицю. Позаду - годин 9 двох перельотів і одна тригодинна пересадка в Еміратах. Годинник показує 5 ранку за місцевим часом. Забираю багаж, запитують багажний талон, а я забув, куди його поклав. Помахали пальцем і випустили так.
Перепаковую речі. Отакої! Дебетна банківська картка, заведена спеціально для "закордону" і бронювання всіляких білетів через інтернет, десь зникла. Намагаюсь відновити хроніку подій. На контролі безпеки в Шарджі я її викладав, разом з ременем від штанів, берцями з металевими вставками і дрібними турецькими та еміратськими монетами, на рентген, потім ніби сунув у кишеню разом із паспортом. Мабуть, діставав паспорт і картка випала ще десь у літаку. Хтось розумний пішов би з"ясовувати варіанти виходу із неприємної ситуації з адміністрацією аеропорту. Ні, в мене голова не здатна до розумних рішень. В міжнародному летовищі ім. Індіри Ганді жарко і душно.
Гаразд, у кишені лежать 530 доларів готівкою. Шукаю обмінник. Курс якийсь не дуже, розумію це миттєво. Поруч із обмінником якась торгова точка. Продавець говорить: якщо зібрався міняти невелику суму, краще купи щось у мене, а я дам здачу у рупіях, бо тут міняють лише не менше, ніж 100 баксів. Запитую у віконечку - і звісно, лише 100 баксів міняють. Вистачає глузду зрозуміти, що це якесь наїбалово, говорю "гуд бай" і виходжу на вулицю. Пошукаю десь у місті.
На вулиці ще гірше, ніж в аеропорті. І це ще сонце з-за обрію не з"явилось, лише світає. М-дя.
Отже, рупій не маю, на автобус не сяду. Навколо починають метушитися всілякі рікші і таксисти, посилаю їх подалі і іду в бік міста за вказівниками. Досить довго іду, приблизно годину, уже кілька розв"язок проминув. Вивіска "банк" виявляється зачиненим банком і робочим банкоматом. Що мені тепер з того? Сорочка намокла і з неї стікає піт, а води набрати ніде. Біля дороги масово сплять якісь тіла. Я ж не посплю і навіть не полежу, ось уже скоро сонце з"явиться, а навіть зараз у тіні немислимо знаходитись.
Періодично зупиняються машини, але після слів "пайса най, ноу мані" їдуть далі. Деякі прямо запитують: віч хотел? ніби хотел - це єдина опція проживання. Хоч я і справді вписався б залюбки в якусь дешеву нічліжку і поспав півдня.
поучітєльна історія )
boga4: (Default)


Пайса, пайса! - кричали діти індійських вулиць, простягуючи долоню. Численні жебраки намагались вхопити за руки, побрязкували дрібними монетами в пластикових стаканчиках. Вони завжди хочуть одного і того ж, - посміхаючись, розповідав мені один добре англомовний індус у залі очікування для пасажирів першого класу на залізничному вокзалі (де я, загалом, і не мав права знаходитися, бо купував завжди значно дешевші "плацкартні" білети). Пайса = гроші. Звісно, із залу очікування "обідранців" відразу б вигнали. Жебраки ходили по вагонам sleeper-класу, де їздив я, як і більшість нормальних небагатих індусів, деякі навіть повзали по підлозі, підмітали сміття із купе (точніше, перекидували його із одного кінця вагону у інший). Майже ніхто не давав "пайса", відвертались, глузливо посміхались. Бідність затаврована, стигматизована, закріплена не лише класовими, але й "кастовими" законами- насліддям чи то феодального, чи то первісно-общинного ладу.
У бідності немає голосу, вона може говорити лише "пайса", а іноді навіть "хелоу". І чим ти можеш допомогти цим людям - не будеш же давати грошей, бо й сам маєш їх небагато, не будеш відповідати на їхні наївні і недолугі вітання, бо тоді не відчепляться із своїм "пайса", а ти відчуватимеш себе незручно. Хіба що із незворушним виглядом сидітимеш і дивитимешся у вікно.
закони ринку - це мудрі природні закони )
boga4: (Default)
Цей пост про міста, містечка. Розповіді про людей, підбірки фотографій, есеї і т.д. буде потім, колись буде.

Бухарест. Блєск і ніщєта Євросоюзу.



а що далі? делі? )

Profile

boga4: (Default)
boga4

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 01:25 am
Powered by Dreamwidth Studios