Як і рік тому, сьогодні - міжнародний день мігранта. Подорожуючи, мігруючи, змінюючи місце перебування, стаєш собою, Іншим, старішим, святим, безтурботним, безпорадним, сильним, слабким, вічним. Продовжуєм розпочату тоді ж підбірку віршів на цю тему (як випадкову, "за ключовими словами", так і не випадкову). Настрій різний.

Цей - найулюбленіший, від Романа Скиби.


Шурхоче вітер у волоссі, жбурляє листя нам у лиця,
Коли керує світом осінь, мені у дома не сидиться.
Я поїздам повірю скоро, нехай везуть куди бажають,
Хай на перон зійдуться хором, ті що мене не проводжають.

Сядеш у поїзд, хай собі їде,
Може у Прагу, може у Відень.
Мокрі дерева бігтимуть слідом,
Лишиш позаду всі радоші й біди.

Залишу вдома свій годинник, втечу від справ і від погоди,
Усе забуду, все покину, і ніц мені не буде шкода.
Нехай мій гаманець порожній, моя дорога невідома,
Я стану вільним подорожнім, найголовніше вийти з дому.

( Далі )

 
А ще згадалась пісня Таліти Кум "Іноземці". Щоправда, мені в ній тільки приспів подобається, все решта якесь не таке.


Всі ми тількі іноземці

Завжди тільки іноземці

В літаку і у підземці


Навіть вдома іноземці(звучить майже як "самі собі чужі" юлії крістєвої)