Як показала історія, від зовні благополучної представницької демократії до розстрілів демонстрацій, права поліцаїв вбивати всіх "підозрілих" і інших не дуже "демократичних" речей зооовсім близько. Це в "благополучних" країнах, а на периферії все простіше, встановлюється диктатура і ніхто із світової спільноти не переймається негламурними дрібницями. Виключивши з аналізу ситуації класовий фактор і заплющуючи очі на те, кому насправді належить влада, важко збагнути, чому відбувається такий дивний перехід.
Народ може, звісно, породити здорову політичну силу, але розвинутись до впливового рівня вона може тільки поборовши "несподівані" репресивно-поліційні знаки уваги до себе з боку "представницької демократії" (вони просто так владу не віддадуть), тобто... ти сам розумієш:). Або стати ще однією з кількох партій "кількапартійної системи" і виродившись в чергову олігархічну силу.
А про рабську свідомість навіть говорити не варто. "Одновимірну людину" Маркузе знаєш? Способи контролю бувають різні, більш чи менш грубі, і навіть витончені.