boga4: (Malevich)
Закони Російської Федерації йдуть нахуй, як і новий термс оф сервіс лайвджорналу. "Я їбав ваші цінності".

http://lj.rossia.org/users/boga4/ - тут перенесені старі пости, нових на цьому сервері не буде.
https://boga4.dreamwidth.org/ - ще одне зеркало

Просто шкода, якщо загубиться стільки нотаток із мого старого життя :)
boga4: (Malevich)

Цей пост присвячується Паші Сивоконю, з яким ми були друзями більшу половину мого життя.




Буває в мене таке: розповідаю якісь історії, потім обіцяю людям щось зробити, кудись повезти, щось організувати. В той момент здається, що я ж все можу. А потім на мене традиційно нападає похуїзм, лінощі чи розуміння розміру потрібних зусиль для виконання обіцянки, і я просто забиваю.

Багато хто, мабуть, вважає мене через це мудаком, інфантильним персонажем і взагалі людиною, в якої слово розходиться з ділом.

От, скажімо, розповідав я друзям про перший свій похід нелегально в Чорнобильську зону.

А друг візьми і запитай: а ти можеш попросити цих людей, з якими ходив, піти туди в квітні за компанію, вони ж досвідчені. Витрати на дорогу і на продукти компенсую, каже. За рахунок роботи (зібрався писати статтю про чорнобильських сталкерів). А я, звісно, відповідаю: та за нєхуй!

далі )
boga4: (Malevich)


Одне з найгірших відчуттів в поході - це відчуття того, що ти взяв з собою зайві речі. Це може бути якийсь девайс, шмотка, ще одна пара взуття, продукти. Справа не в зайвій вазі в рюкзаку, якийсь навіть мінімальний похідний досвід дозволяє досить пофігістично ставитись до ваги всього-свого за плечима. Тут радше відчувається розчарування: ти тягав з собою щось, що можна було залишити вдома. Не даремно більшість туристів з роками починають страждати єрессю легкоходства.
І от ми з друзями пішли в невелику кількаденну прогулянку досить безлюдними і трішки радіоактивними лісами нашої Київської області. Мені запропонували долучитись в останній момент, і вийшло так, що друзі вже купили продуктову розкладку, а я внаслідок непорозуміння вирішив, що мені також потрібно взяти їжу. Як наслідок, в мене в наплечнику майже кілограм гречки і 2 банки тушонки, плюс ще трохи різних ніштяків - можу пару днів сам собі готувати.
Разом із розчаруванням у зайвому вмісті рюкзаку згадується ідея подивитись кілька закинутих сіл. Вони зовсім в іншій стороні, на лівобережній частині Зони Відчуження. Але не так далеко, щоб це стало мені на перешкоді.Read more... )
boga4: (Malevich)

Беззмістовні знімки спальних районів і іншої поєботи.
Виправлено, тепер фото має бути видно.
Read more... )
boga4: (Malevich)

зображення: рейтерс.

Вже вкотре спостерігаю істерію в уанеті з приводу "відкриття страшного притулку для жахливих жидомусульманських мігрантів". Цього разу в Яготині. Вони нас всіх згвалтують і з"їдять! - пише популярний ультраправий блогер із молодіжної "свободи". Це все тому, що жителі Яготина доскакались на майдані! - піддакує йому ватна адвокатеса. Все ви, лівачйо і ліберасти, нагадити намагаєтесь білим християнським патріотам, - стверджує ще один правий коментатор.
Жителі Цієї Країни вже вкотре наступають на граблі власної неосвіченості, зашореності і вузького, як місто яготин, кругозору. Люди, формування особистості яких, за їхніми власними відповідями на соцопитуваннях, формувала російська і українська класична (недо)літературка із волами і муму в яслах повних, а скоріше, не літературка навіть, а газетки і зомбоящик, готові повестися на європесимістичну і націоналістичну пропаганду. Показово, що першими містами в Україні, котрі радикально перебороли жахи міграції з азій і африк, стали Донецьк і Луганськ - там сепаратисти відловлювали іноземних студентів і відправляли їх копати шанці для воїнів руського міру. Європесимізм і люта ксенофобія щодо мігрантів - одна з головних руськомірських скрєп.
В Україні проблем із "міграцією" не існує і існувати не може в принципі - адже бідна країна із перманентними воєнними діями нахрін не потрібна тим бідолахам, які втікають від принад "ісламської держави" і друга Росії Асада. Втім, це не заважає ультраправим і поліцейським чиновникам спекулювати на цій темі. Роками МВС видавало на-гора брехливі зведення про кількість злочинів, скоєних іноземцями, "забуваючи" додати, що левова частка цих злочинів скоювалась приїжджими кримінальниками з сусідніх пострадянських республік (так сталося, що понятія і структура злочинності в Рашці, Грузії, Україні етс однакові). Але заляканий репортажами, в тому числі, російських змі обиватель вірив у те, що прийдуть мусульмани з Хуйзназвідки і будуть його грабувати-різати. А ультраправі партії і окремі політики мали з цього зиск - різноманітні "азови", "сволоти" тощо.
Реальність є такою, що пару сотень чи навіть тисяч приїжджих, хай вони навіть "нелегали" (нелегальних людей не буває, взагалі-то) ніяк не впливають на криміногенну ситуацію. Тим більше, що вся ця ксенофобія переноситься і на цілком "законних" приїжджих - студентів, торговців на ринку, бізнесменів, клерків міжнародних компаній. На жодного із моїх знайомих не нападали "мігранти", зате напади правих, футбольних хуліганів, навіть "правоохоронців" мали місце. Криміногенна ситуація погана, коли погано працює поліція і існують об"єктивні чинники, такі як загальне зубожіння, наприклад. Ловити злочинців із числа "нелегалів" не складніше, ніж злочинців-місцевих, це ж очевидно.
Не загрожують "сирійці", "негри", "араби" і українській культурі - якщо її не зуміли знищити роки домінування на телебаченні фільмів з Руллівуду і блатного шансону на радіо. Вчитимуть приїжджі українську, а не російську мову, як зараз, якщо цією, українською, мовою спілкуватимуться в великих містах, хоча б в Києві. Спекуляції про "екзотичні хвороби" взагалі смішні і їх може заперечити будь-яка людина з середньою освітою, якщо ця освіта отримана не в українській пострадянській школі.
Мені здається, що позбутися всього цього ксенофобсько-скрєпного світогляду українцям допоможе хіба що злам всієї цієї моделі життя, жлобсько-невиїзної-за-кордон, релігійно-набожної, совково-бюрократичної. А ультраправі, "соціал-націоналісти", руськоміровці і інша шелупонь просто вимруть, як вимерли воші, коли нормою стало дотримуватись особистої гігієни.
boga4: (Malevich)
Із року в рік підземний перехід біля автобусної і трамвайної зупинок "вулиця Олександра Бойченка" в Дніпровському районі Києва залишається однією з найзначніших пам"яток міського дизайну і розвитку інфраструктури.
Вам цікаво, чому? Давайте подивимось.


про мудаків дніпровського району )
boga4: (Malevich)


Скажімо, ти колись хотів спробувати ЛСД, але так і не спробував.
Потім прочитав про депривацію сну, яка дає ефект, схожий на психоделіки.
Твої галюцинації будуть нагадувати реальність, у якийсь момент важко їх розрізнити.
продовження )
boga4: (Malevich)
Всім привіт, цей блог після багаторічної перерви знову живе. І тут ви зможете прочитати про подорожі, число "42" і всяке тому подібне.



Отже, зимовий похід по Чорногірському хребту.
Read more... )
boga4: (Malevich)
 photo 10584015_10152656546267268_8382050533298354869_n_zpshwqpttdl.jpg

Важко уявити ганебніше свято, ніж "хрещення русі". Кривавий виродок, "святий" князь Володимир, примусив під страхом смерті "охреститись" тодішніх киян, котрим ця вся страхомудія з іконами і символами страти засновника однієї релігії взагалі нафіг не була потрібна. Цивілізаційна роль православ"я на українських землях, скажете? А дзуськи, з таким же успіхом художники могли надихатись образами святійшого чайника Рассела чи коте Шрьодінгера, якби знали на той момент, що це таке. Врубель міг малювати під впливом ЛСД навалу рептилоїдів, а барокові архітектори з таким же успіхом будували б не храми, а соціальні центри і притулки. Хай навіть будинки для колективних оргій, все одно було б більше користі.
Історія православія як конфесії - це безкінечна історія "зради і ганьби". Єретична секта в юдаїзмі, жерці якої вбивали один одного, називаючи це богословськими диспутами. Таким чином вони обирали, які версії казок кочових народів Близького Сходу вважати істинними, а які фальшивими. Потім взагалі вся східна версія християнства була проклятою і посланою нахуй Папою Римським, разом з константинопольським "патріархом". Від того, в свою чергу, нелегітимно відділилась Московська церква, коли місцевий царьок посадив у в"язницю і хотів вбити призначеного константинопольським патріархом "законного" митрополита.
Східні церкви, наввипередки з західними, влаштовували гоніння на науку, переслідували і вбивали вчених, карали "віровідступників".
Після так званої унії православні і уніати поливали один одного помиями, вчили своїх віруючих ненавидіти один одного.
Російські православні, маючи абсолютну "духовну" владу в Російській імперії, спалювали людей заживо, будували для представників інших конфесій перші концтабори в історії. Вони придумали "протоколи сіонських мудрагелів" і ініціювали єврейські погроми. В радянський час духовенство було збіговиськом гебістів на зарплатні. Під час Другої світової вони "окормлювали" найвідмороженіших колаборантів. Після розколу совка попи знову полізли зі всіх шпарин, вони нападають на музеї і лікарні, намагаючись їх виселити і влаштувати там черговий попятник. Вони боряться за нашу мораль, нав"язуючи свої застарілі консервативні цінності, намагаючись заборонити аборти, геїв, світську освіту і секс. Вони тягнуть книгу ненависті - Біблію - в школи і намагаються вчити дітей всім цим жахливим речам, які там описані - етнічним чисткам, дітовбивству, нетерпимості до Іншого, святості і непорушності будь-якої державної влади.

Якщо християнський боженька дійсно існує, і він саме такий, яким його описують послідовники авраамічних релігій, то цей бородатий дядько - неймовірно тупий і жорстокий поц. Всі пам"ятають відому цитату з Докінза? "Бог Старого Завіту — вірогідно, найнеприємніший персонаж світової літератури. Ревнивий і гордий своєю ревністю, дріб"язковий, несправедливий, безжалісний владолюбець, мстивий, натхненник етнічних чисток, жононенависник, гомофоб, расист, дітовбивця, садомазохіст, котрий сіє чуму і смерть, примхливий і злобний хуліган."

 photo annihilator800_zps21fqwwtf.jpg
На фото: анігілятор православних храмів, зброя атеїста.

Святкування "свята хрещення русі" в Україні найбільше просував президент Янукович. Саме він запрошував сюди огидного пропутінського патріарха Кирила і під час його приїзду наганяв в Київ тисячі ментів, аби вони охороняли цього сумнівного святошу. Під шумок святкування розпилювались бюджетні гроші. Неприїзд Кирила цього року - уже яке-не-яке, а вагоме досягнення Майдану.

 photo 62902_10152251067437268_856925410_n_zpsaajbih8k.jpg

Російсько-українська війна не обійшлась, ясне діло, без православних. "Православна держава" Новоросія, вона ж ДНР-ЛНР, об"єднала навколо себе релігійних мракобісів і фанатиків. Попи РПЦ окормлюють бойовиків, женучи їх на забій у якості гарматного м"яса. Атрибути православія - іконки, хрестики - прикрашають блокпости цих йобнутих фанатиків. Сама ідея "русского мира", за яку воюють російська і "новоросійська" армії, є православною за своєю суттю. Православіє+російський націоналізм - той коктейль, який підпалив мирний український Донбас. У окупованих містах знищуються культурні об"єкти - православні бойовики підривають скульптури, грабують виставки, перетворюють культурні центри на в"язниці і катівні. Між православними "новоросами" і бойовиками Ісламської держави уже, по суті, нема ніяких відмінностей, хіба що одні діють во славу боженьки Ісуса, інші - боженьки Аллаха. Втім, з іншого боку конфлікту також є свої "добровольці божої чоти", батальйони "святої марії" - вітчизняні аналоги сумновідомої "армії Бога".

 photo -0913_zpssnrfboey.jpg
На фото: музей космосу в колишньому православному храмі.

Вільній і освіченій людині не потрібні ніякі хрещення, їй не потрібні геноцидні аврааамічні божества. Їх можна залишити історикам, релігієзнавцям і антропологам. Церкви гарно виглядають, коли вони не церкви, а музеї. Втім, якщо хтось хоче поклонятись Ісусові і його родині - хай поклоняється, не будемо йому заважати. Головне, щоб не нав"язував іншим ці свої бажання.
boga4: (Malevich)
Читачі мого фейсбучека уже мали можливість побачити пост на тему звільнення Києва і, що особливо цікаво, Тернополя, від німецько-нацистських загарбників. Артилерія лупила як по німецькій армії, так і по будівлях з мирними жителями, і їхні (мирні) втрати ніхто навіть не рахував. Весь історичний центр Тернополя був зруйнований ущент, каменя на камені не залишилось.
Такий тоді був підхід до ведення воєнних дій - зрештою, і в західних союзників по антигітлерівській коаліції життя мирних жителів цінувались невисоко, що вже казати про Німеччину.
Тепер згадаємо, як звільняли місто Сталіно (Донецьк) - центр донбаського регіону.
Взаимодействуя с артиллеристами, наши пехотинцы отразили пять ожесточенных контратак противника, уничтожив несколько «тигров», три самоходных орудия и сотни вражеских солдат и офицеров. На этом участке сражался за свой родной город командир артиллерийского дивизиона капитан Федоров. Его подразделение стойко отражало танковые контратаки немцев.
Восемь часов шел жаркий бой за Макеевку – последний рубеж врага перед городом Сталино. К вечеру город прославленных сталеваров и шахтеров был в наших руках. Перед бойцами открылась в огне и дыму столица Донбасса – город Сталино. Враг поспешно закреплялся на его северо-западных окраинах. Немецкие танки и самоходные орудия, выдвигаясь вперед, пытались создать мощный огневой заслон. Но из этого ничего не вышло. 7 сентября в 14 часов части полковника Антонова начали штурм города. С открытых позиций прямой наводкой ударили наши артиллеристы по многочисленным огневым точкам немцев.
.....
Не выдержав артиллерийского удара, уцелевшие немецкие танки и самоходные орудия поспешили укрыться за городскими постройками.
И тогда в решительную атаку на этом участке повели свои батальоны капитан Шляхов, дважды орденоносец капитан Голосной, майор Саек, майор Мотовичев и капитан Чесноков. Артиллерия в то время перенесла огонь по немцам, укрепившимся в глубине обороны по их огневым точкам и по единственному оставшемуся у врага выходу из города.
.....
Огонь артиллерии был мощным и точным, атаки пехотинцев - стремительными и смелыми.
Вскоре же наши бойцы с нескольких направлений ворвались в город и завязали уличные бои. Дом за домом, квартал за кварталом очищали советские воины столицу Донбасса, и к полуночи немцы были выбиты из Сталино.
Страшная картина разрушении предстала перед глазами наших бойцов. Город горел. Слышались глухие взрывы. Едкий дым в безветренной ночи стелился по улицам, языки пламени вырывались из окон. В звериной злобе, отступая, немцы подожгли Сталино.
Наступившее утро еще больше обнаружило картину диких разрушении. Начиная от окраин и до центра, в городе не уцелело ни одного крупного здания. На главной улице – улице Артема – не сохранилось ни одного дома, взорваны и сожжены здания индустриального и медицинского институтов, облисполкома и обкома ВКП/Б/, больницы им. Ворошилова и многие другие.
В последние часы гитлеровцы обливали бензином жилые дома. Пламя охватило строения вместе с находившимися в них людьми. Сотни горожан погибли в огне. Дикую расправу учинили фашисты над жителями дома, расположенного около трамвайного парка. Жившие здесь женщины, старики и дети пытались найти себе спасение в бомбоубежище. Гитлеровцы забили все выходы из бомбоубежища и подожгли его.
http://pobeda.elar.ru/issues/osvobozhdenie-donbassa/osvobozhdenie-taganroga-i-mariupolya/

Безумовно, нацисти використовували тактику "випаленої землі", але уявити собі, що вони під артилерійським вогнем бігають і обливають бензином житлові будинки, якось складно.
Енівей, всі жертви населення уже традиційно списали на звірства ворога.
Теперішня російська армія, її військові радники серед ополченців, і теперішня українська армія виховувались саме на такому ставленню до мирних - про їх втрати можна забути, перемога досягається будь-якою ціною.
Парадоксально, що люди, які настільки люто-бєшено захоплюються подвигами тієї, радянської, армії, що використовують символ її перемоги в якості символу своїх світоглядних уподобань, в той же час критикують протилежну сторону за використання такої ж тактики ведення бойових дій. А "свою сторону" відбілюють, буцім-то "наші" не обстрілюють мирних, та ви шо.
Так що всі ці "#save donbass people" в більшості випадків лицемірство.
Втім, як і нарікання прихильників "єдиної країни" і АТО.
Міста не можна обстрілювати. Крапка. А всі, хто це роблять - військові злочинці, а ніякі не герої. Коли б це не відбувалось - в 1943 чи 2014.
boga4: (Default)
Журнал майже мертвий, але автор - ні, хіба що втомлений. Сиджу в аеропорті Коломбо, чекаю на рейс до Куала-Лумпур.
Це буде перший новий рік, який я зустрічатиму сам - тобто, без друзів, без рідних, навіть без знайомих. Мабуть, вештатимусь по чайнатауну, або нап"юсь дорогого пива з випадково зустрінутими бекпекерами, або ще щось подібне придумаю.
Все ж, подорожувати - краще, ніж просто сидіти вдома, хоч мені зараз бракує стількох людей...


Підсумки 2011:
Напій року: Квас - він знову повернувся до Києва, той самий смачний, колись бочковий квас, тепер влітку він в пляшках продається. Вагома причина, що може втримати від еміграції із Цієї Країни.
А ще пиво, звісно. Але це уже традиційно
Люди року: хотів написати "не скажу", але подумав і вирішив, що це усі друзі, яких мені зараз бракує
Настрій року: невизначеність
Музика року: Том Морелло, The Nightwatchman
Фільм року: "Піна", Вім Вендерс.
Подорож року: гори! Азія!
Кавказ, Непал, Шрі-Ланка
Розчарування року: я. Так часто не знав, чого я хочу, і не впевнений, що наступного року буду знати
Книга року:  "Подорож з Мамайотою" Чапая, "Бог дрібниць" Арундаті Рой, ну і ще романи Чайни Мьєвілля.
Гендель року: Суцільне розчарування. Полонезу нема... Мабуть, Портер, але той, що на Спаській, зіпсувався.
Мрія на наступний рік: Розібратися із своїми планами на подальші багато років. Повернутись в Україну з Азії:). Поїхати в якусь Європу. Розібратись із джерелами прибутків (коректніше сказати, їх знайти). Організувати фотовиставку (и). Дописати книгу про подорожі Азією, і видати її).
Ну і ще, звісно, мрію про глобальну революцію. Або хоча б про локальну, в Україні


boga4: (Default)
Друга порція кавказьких фоток.





+++ )
boga4: (Default)
На початок серпня було 2 імовірні варіанти подорожі - Байкал+Монголія і Північний Кавказ, Карачаєво-Черкесія (гірський похід). Із першим варіантом я довго думав, пропустив дешеві білети. В результаті, залишалось лише добиратись поїздами чи стопом, що зайняло б багато часу. Звільнятись з роботи я поки не надумав (а відпустку взяти можна було без проблем), тому вибір став зовсім простим, і я подався на два тижні на Кавказ.
Архиз - таке собі туристичне місце, оточене красивими горами. Особливих висот тут нема, але подивитись є на що. У планах нашої групи було пройти похід (із зареєстрованим маршрутом 1-ї категорії) у своє задоволення, без особливих напрягів.



+++ )
boga4: (Default)
Це Бенджамін і Анна, французькі велосипедисти. Вони приїхали в Київ на велотандемі, а далі їдуть у Пекін.

Анна та Бенджамін вирушили з Франції до Китаю з метою зняти документальний фільм про повсякденне життя дітей та їхнє бачення майбутнього. Тому під час подорожі вони відвідують школи та коледжі, аби зібрати більше матеріалу, а також спілкуються з велосипедними активістами.
„Ми будемо подорожувати до Пекіну на лежачому велосипеді-тандемі, а назад транссибірським потягом з метою якомога зменшити негативний вплив викидів вуглекислого газу під час реалізації проекту, адже це не узгоджується із нашими принципами. Це буде перший раз, коли лежачий тандем буде використаний для такої подорожі”, - кажуть велосипедисти.



++ )
boga4: (Default)


Лал салаам, камради!
boga4: (Default)
Дорогие друзья, близкие и незнакомые, соотечественники, люди всех стран и континентов! Через несколько минут могучий космический корабль унесет меня в далекие просторы Вселенной. Что можно сказать вам в эти последние минуты перед стартом! Вся моя жизнь кажется мне сейчас одним прекрасным мгновением. Все, что прожито, что сделано прежде, было прожито и сделано ради этой минуты… Сами понимаете, трудно разобраться в чувствах сейчас, когда очень близко подошел час испытания, к которому мы готовились долго и страстно. Вряд ли стоит говорить о тех чувствах, которые я испытал, когда мне предложили совершить этот первый в истории полёт. Радость! Нет, это была не только радость. Гордость! Нет, это была не только гордость. Я испытал большое счастье. Быть первым в космосе, вступить один на один в небывалый поединок с природой-можно ли мечтать о большем! Но вслед за этим я подумал о той колоссальной ответственности, которая легла на меня. Первым совершить то, о чем мечтали поколения людей, первым проложить дорогу человечеству в космос. Счастлив ли я, отправляясь в космический полёт! Конечно, счастлив. Ведь во все времена и эпохи для людей было высшим счастьем участвовать в новых открытиях… Мне хочется посвятить этот первый космический полет людям коммунизма, общества, в которое уже вступает наш советский народ и в которое, я уверен, вступят все люди на Земле. Сейчас до старта остаются считанные минуты. Я говорю вам, дорогие друзья, до свидания, как всегда говорят люди друг другу, отправляясь в далекий путь. Как бы хотелось вас всех обнять, знакомых и незнакомых, далеких и близких! До скорой встречи!
boga4: (Default)
Колись 2005 року я вперше приїхав на підземні змагання в Одесі. Тоді ж вперше побував в катакомбах (Нерубайське). Було весело - мене ледве не придавило обвалом (коли стеля обвалилась, я щойно вийшов з тієї "кімнати"), я заблукав і виліз посеред ночі через провал на чиємусь городі. Звісно ж, постукав в двері і запитав, як дійти до основного входу (звідти дорогу я вже знав). Дорогу показали, але пообіцяли застрелити з рушниці, якщо ще раз прийду:)))).

З тих пір я кожного року буваю на цих змаганнях, останні роки як учасник (без особливого успіху (9-те місце цього року) - це ж треба не настільки роздовбаєм бути, тренуватись і т.п.). Орієнтування під землею, топозйомка (з компасом, рулеткою, робити заміри, малювати карту), прогулянки і посиденьки в таборі, ходіння в "гості" від одного ПБЛ (підземний базовий табір)до іншого:)





Більше
boga4: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] perchenya at акція солідарності із Олександром Володарським. 15.03, 14:00, АП


15 березня о 14:00 під будівлею Адміністрації Президента України відбудеться акція солідарності із громадським активістом Олександром Володарським та іншими потерпілими від свавілля судових та правоохоронних органів України.

boga4: (Default)

Люди і мент:). Київ, 2010.

Фотографії із сьогоднішньої студентської акції. Нацисти намагались перешкодити її проведенню, а по завершенню акції напали на студентських активістів. Такі от справи.
P.S. Блог поновлюється так рідко, але це тимчасово. Зима закінчується, всім привіт.
boga4: (Default)
Стало цікаво, може хтось знає.
1) Якісь курси, де вчать самообороні, рукопашному бою і т.п. Рівень - початковий, я реально, мабуть, нічого не вмію, і оцінюю свою нинішню фізичну форму як "піздєц, дуже погано". Без фанатизму - ходити постійно з побитою мордою, мабуть, неестетично. Було б бажано, щоб хтось із знайомих теж туди ходив, аби не нудно, і було менше шансів, що я на це діло заб"ю. Будні дні, ввечері після роботи, район центру, або недалеко від метро. Невеликі гроші.
2) Басейн - щоб можна було зранку ходити, і також щоб недалеко від центру чи метро (аби на 9 - 10 встигати на роботу)
3) тренажерний зал - ввечері, критерії ті ж самі
ну і творче
4) Хто займається зараз студійною фотозйомкою? Щоб можна було, можливо, разом домовитись, подивитись, як люди працюють, потім прийти і познімати своїх друзів-знайомих? Я репортажною займаюсь, у студії погано розбираюсь.

Profile

boga4: (Default)
boga4

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 04:39 am
Powered by Dreamwidth Studios