boga4 | Брэст (Reply)

Сонце ще не встигло розігріти морозний ранок, а я стояв на автовокзалі Ковеля. Куди б поїхати? Ще раз на Шацькі? Кудись в бік вічних транскордонних поліських боліт?
Згадав про Білорусь, поїздку трьохрічної давнини. Одна із фотографій звідти мені подобалась, але потім я її випадково зіпсував, зберігши сильно зменшену версію замість оригіналу (ненадійність цифри - втім, плівку можна так само просто загубити:)).
Той файл був підписаний "another world is possible". Угу, цілком поссібл добратись звідси до Бресту, 150 кілометрів якихось.
В автобусі українці везли братньому народові повні сумки із вмістом, який періодично побрязкував, і обговорювали, скільки молочних продуктів можна буде закупити на виручені гроші. А я написав кілька есемесів друзям, запитуючи, який нині курс білоруського рубля - аби не обдурили, коли гроші міняти буду.
В Ратному, найближчому від кордону місті, пасажири по черзі виходили з автобусу і тусувались біля хлопця з двома пачками банкнот в руках. Я поміняв 50 гривень, щоб в будь-якому разі вистачило поїсти і назад доїхати. Щось близько 16 - 17 тисяч їхніх рублів.
На кордоні нікого не обшукували, навіть мене, не схожого на місцевого "човника". Попереду видніється ще один кордон, польський, але траса повертає направо, і через міст в"їжджаєм в центр Бресту.

Десь через годину я дійшов до меморіального комплексу фортеці (у пам"ять трагічної оборони міста від нацистів), скуштувавши перед цим якогось дивного місцевого кефіру (кисло-солодкий "з мультивітамінами", на смак як вітамінна таблетка). Не вдалось оцінити високу якість продуктів, які вивозять українці в обмін на алкоголь, та й не зовсім дешево воно все (місця треба знати, мабуть):).

Зрештою, пройшовшись по коліям через депо, вийшов до залізничного вокзалу.

Дизельна заправка - раніше чомусь ніде такої не бачив.

"Собака" Брэст- Заболоцце відправлялась через 3 години і коштувала 10 гривень. Що ж, є час погуляти ще.

"Пошта" родом із минулого.

На вокзалі зіткнувся із фактом затятої українофобії (ось де національно стурбованим треба шукати "воріженьків", серед бізнесменів))): в обмінному пункті комерсанти з місцевого банку постібались із курсом валют. І російський рубль, і штатівський долар, і європейське євро продавались і купувались із відносно невеликою різницею в ціні, як це заведено усюди. А от з гривнею було явно не все гаразд. Продавти нашу валюту можна було в півціни, купити - більше ніж за повну. В два з половиною рази різниця - от суки барижні, і це неподалік від білорусько-українського кордону!)).
Знайшов їдальню білоруських "чигуничників", але на той час я витратив всі наявні білоруські гроші. Блукав по місту, розглядаючи досить акуратні вулиці.

До чого тут Брест?
Просто попсова фотка.

Тепер, через 3 роки, це майже нагадує Україну (хіба що чистіше і більш доглянуто), ніяких слідів бацьківського "соціалізму", про який колись популярно було триндіти в інтернетах, знайдено не було.

Ударники капіталістичного виробництва.

В дизелі можна було і подрімати, і послухати розмови. Зокрема, дізнатись, що і в багатшій за рівнем доходів населення Білорусі є зарплати по 1000 гривень. Нє густо. Стемніло, і краєвидів ніяких подивитись за вікном не вдалось, і скоро, після приємної на слух Маларіти і Хотислава "собака" перетнула кордон.
Заболоття - темний дерев"яний будиночок із зачиненими різьбленими ставнями - вокзал. Українські прикордонники. Два вагони, один із яких - типовий плацкарт, плюс один вантажний вагон, плюс локомотив. Це все - "запчастини" собаки, що називається "Заболоття - Ковель", і всі пасажири поміщаються в плацкартний вагон, і навіть вдається зайняти одну із полиць, випити привезену з Білорусі пляшку пива і поспати всі більше ніж 3 години, поки із довгими зупинками "собака" повзе до Ковеля.