boga4 | Болгарія

Вчора виїхав із Брашова до Бухаресту, скориставшись залізницею. Причому, мені в касі намагались продати білет на якийсь хороший, швидкий поїзд. Ні, я хочу на щось собакоподібне, що у вас в розкладі чотиризначним номером позначено:). Виявилось вдвічі дешевше. Двоповерхова (!) "суперсобака" - типу наших "електричок підвищеного комфорту", але із кращими кріслами і з розеткою під ноутбук біля кожного місця. Клас поїзду - так званий "персонал". Є ще "інтерсіті", фірмові поїзди (набагато дорожче, ніж "персонал"), "рапід" - наші звичайні поїзди (менше, але майже вдвічі дорожчі), і "акцептабл" (здається, так воно звучить. Як наші звичайні електрички, їздять дуже локально).
Дорога до Бухаресту - "транскарпатська". Тут Карпати майже схожі на наші українські. І скрізь хмари, і постійно дощ цілий день.
В поїзді хождять такі ж, як і в нас, "глухонімі", які розкладають перед всіма свої саморобні іконки чи ще якісь вироби, аби хтось купив із ввічливості:).
Бухарест - велике і заплутане в плані орієнтування місто. Я навіть карту купив, мені вказали, як дійти до центру. Побачив місцеву "Либідь", красива річка, тече у бетонці через місто. Проїхав у місцевому метро (неглибокого залягання, кілька ліній на одній станції, деякі поїзди повністю обмальовані графіті, вагони з"єднані "гармошкою") і трамваї (теж "гармошка"). У місті багато занедбаної соціалістичної архітектури.
Шукав, звідки ходять автобуси до Джурджу - прикордонного міста. Дурний "лонлі пленет" (стара версія) стверджував, що треба доїхати до автостанції "Філарет" (неканонічно (КП)). Там розвели руками - іди наліво два кілометри, потім наліво, потім направо. Пройшовши кілометри 4 і втомившись, нарешті знайшов.
У Джурджу знову ішов, до переходу Джурджу-Русе, через сам перехід - міст через Дунай. Темно, уже майже ніч, світиться болгарський берег. Усюди пишуть, що кордон долається лише на транспорті - ніфіга, можна і пішки. Ще до румунського КПП мене пробували розвести якісь темні особистості - тут коротша дорога! (показують кудись у темряву). Давай "хабар", проведемо. Але почувши слово "Україна" і "доларів, євро нема", відстали.
У Болгарії був уже близько півночі. Запитав у зустрічного таксиста, де можна поставити намет. Сказав, що біля траси. Виявилось, що чувак колись чи то вчився, чи то працював у Києві:).
Відійшов пару кілометрів, заліз у мікро-лісопосадку, де і переночував. Тут мене наздогнав "румунський" дощ, але до ранку закінчився, намет встиг висохнути.
Зранку пройшов ще кілька кілометрів - дорога вузька, потік машин великий, і ніхто не зупиняється, жестикулюючи ("не тут, далі"). Врешті мене довезли до автозаправки, сказавши "Звідси зручний виїзд на Варну". Із заправки я і пишу цей пост. Подивився карту - може, краще поїхати по прямій трасі через Стару Загору?
Їжа у Болгарії ще дорожча, ніж у Румунії. Мабуть, не буду тут довго. Маю ще півпакета гречки і дві сардини (жодного разу за всю поїздку ще не готував, лише чай заварював).
Віза в мене до 22 травня. Не знаю, чи це включно, чи не включно, забув у прикордонника запитати.
Енівей, або 22, або 23-го маю бути у Стамбулі.