Turkey again

Стамбул - шикарне місто. Мені він сподобався із першого дня, і подобається все більше.

Був у Кападокії, за день не подивився, мабуть, і третини всього цікавого. Але й того, що бачив, було достатньо, щоб зацінити. Ходив під палючим сонцем, випив літрів 5 води, натер ноги. Але ж які там карстові каньйони! Поверхневі форми карсту: стовпи, різноманітної форми утворення, вимиті водою колись дуже давно. Серед цього всього видовбано печерні поселення, храми. Сумний момент - деякі "cave houses" виставлені на продаж. Майбутнє Криму, мабуть.

Якийсь "бізнесмен" пропонував мені готель і тур. Я посміявся: в мене бомж-тур, олл інклюзів, навіть спальник і намет з собою є. Західні бекпекери купують і проживання в готелях, і тури, їх возять мікроавтобусами до основних красивих місць. Бачив, правда, і деяких самохідних людей, але я був єдиним диваком, який лише на своїх двох ходив."Пакетники" взагалі пересуваються тільки на автобусах (привезли, вигуляли 200 метрів, повезли далі).

Кападокія - велетенська територія. fcuking гюзель. Був навколо Ургюпу, Гьореме. Під кінець дня проїхав стопом до Кайсері - найближчого великого міста. Один із водіїв намагався поговорити на хуйову тему (тобто, про чоловічі статеві органи). Інший трохи говорив англійською, взяв мій англо-тур.-англо словник і, тримаючи однією рукою руль, попутно йдучи на обгін інших машин, шукав потрібні слова.

Над Кайсері нависають гори. Красень Ерджес із снігово-льодовою шапкою (3-4 тис. метрів, здається). Діти у місті кричать "хеллоу"! Мереба, - відповідаю. "Вот із йо нейм? Вот із йо нейм?".

Навколо Кападокії зазвичай вітаються не "мереба", а "салям алейкум". Подивився на карту - Сирія близько.

У ці дні в Туреччині відправляють юнаків до армії. Колоритна сцена: за автобусом біжить натовп із прапорами, співає гімн, носить призовників на плечах. На жаль, Туреччині є де і є з ким воювати...

І в Кападокію, і назад у Стамбул їхав нічними автобусами. Зручно: не треба витрачати на дорогу цілий день (добирання в один бік займає більш ніж 9 годин). У Стамбулі від міжміських автобусів діє безкоштовна розвозка по основних районах. Взагалі, система транспорту добре продумана. "Метробуси" (швидкі автобуси) їздять по окремих виділених полосах.

Зранку (7 годин), після нічного автобусу від Кападокії, хоітв з"їсти дьонер. Заходжу в закусочну, а там ще м"ясо і салат не готові. Продавець запросив мене поїсти разом з ним і його дочкою (хліб, різні сири), грошей за це не взяв.

Вчора гуляли з Женею по місту. По Істіклялю ходять туристи, тисячі їх! На бокових вуличках уже поспокійніше. Щоб прокачувати навик фотографування людей, треба приїжджати в Туреччину. Усім подобається, коли їх фоткають, навіть схожим по зовнішньому вигляду на наших гопніків (я посміхнувся їхній компанії, вони мені). Трапляються дуже колоритні люди.

Дійшли через Золотий Ріг вгору до торгово-університетських кварталів, проїхали на підземному фунікулері. Завжди любив це відчуття, коли ти у старовинному місті. Тут це особливо відчувається. Хочеться посміхатись і всім у відповідь на будь-яку послугу говорити "тешеккюрлер" (дякую).

Ціни у Туреччині дуже сильно варіюються, від 1 ліри за дьонер (6 гривень) до майже захмарних у "пафосних" туристичних місцях. Міський транспорт у Стамбулі по 1-50 (метробус) - 2-50 (таксі дольмуш, міні-маршрутка) ліри. Багато вуличних тварин (собак майже нема, зате котів безліч, круто).

Завтра лечу у Делі. Аеропорт Сабіха Гьокчен далеко, обіцяли мене довезти. Шкода, що не Ататюрк - він зовсім поруч. Пересадка в Шарджі (ОАЕ) має бути зовсім короткою.