День дезертира
Feb. 23rd, 2009 10:26 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
boga4В України нема армії, є тільки суцільні "Фаїни"
Я їбав обороноздатність цієї країни
І коли мною цікавиться військкомат
Я прідпочітаю з"їбацця, узявши спальник і корімат
І хай запитають: ти де служив?
Ідіть нахуй, ніде, я цей час просто жив.
І на будь-який владно-воєнний патріотизм
В мене є алкоголізм, туризм і похуїм.
Військо - це ті, хто прагне померти
Повістка - твоя офіційна оферта
У царство Харона, Омона, Плутона,
В конфлікт з Москвою чи Вашингтоном.
Старперам, що скажуть "ходіть, повоюйте"
Назвеш своє прізвище: "Фігте". Чи "Хуйте".
Цей ніпонятний потік свідомості написаний замість есею "Богач і військкомат, історія кохання".
Я бував у військкоматі. Коли мені було 16 років і я отримував приписне свідоцтво. Такої концентрації мудаків на 1 квадратний метр (а площа тодішнього військкомату була невелика) треба було пошукати. Гопники у прокурених шкіряних куртках, що обговорювали свої насущні проблеми (развод лахов, разборкі с пацанамі), просто імбецили, не менш інтелектуальні лікарі ("якщо в тебе не обколоті вени, значить, підеш служити в елітні військові частини"), купа направлень на якісь обстеження - в депресивний туберкульозний диспансер (бо на моєму знімку легень був дефект плівки), якісь рентгени, невропатологи, інші "педіатри". Все це задля того, щоб написати в приписному "годєн". Я після цього не ходив в цей сраний державний орган. ВУЗ сам надсилав за запитом довідки, що я там вчусь, а коли закінчилась відстрочка, я просто поклав на військкомат хуй. Один раз мені прийшла повістка, коли я в серпні ходив у похід по Криму. І все, більше мене не турбували. Принаймні, є якась користь від навчання на юриста (на яке я теж поклав болт) - знаєш, що можеш цілком спокійно ігнорувати гівновояків, і нічо вони тобі не зроблять, в тебе є багато способів на них забити. До 25 років мені не була потрібна довідка для закордонного паспорту, а зараз не потрібен військовий квиток. Я краще заведу собі ще один акаунт у гуглі, ніж у військкоматі. Займайтесь своєю йобаною воєнщиною без мене, гайз. Якщо трапиться якась халепа, я сам виберу, на чиєму боці мені бути - дезертирів чи партизанів. Принаймні, в регулярній армії мене не буде.
Я їбав обороноздатність цієї країни
І коли мною цікавиться військкомат
Я прідпочітаю з"їбацця, узявши спальник і корімат
І хай запитають: ти де служив?
Ідіть нахуй, ніде, я цей час просто жив.
І на будь-який владно-воєнний патріотизм
В мене є алкоголізм, туризм і похуїм.
Військо - це ті, хто прагне померти
Повістка - твоя офіційна оферта
У царство Харона, Омона, Плутона,
В конфлікт з Москвою чи Вашингтоном.
Старперам, що скажуть "ходіть, повоюйте"
Назвеш своє прізвище: "Фігте". Чи "Хуйте".
Цей ніпонятний потік свідомості написаний замість есею "Богач і військкомат, історія кохання".
Я бував у військкоматі. Коли мені було 16 років і я отримував приписне свідоцтво. Такої концентрації мудаків на 1 квадратний метр (а площа тодішнього військкомату була невелика) треба було пошукати. Гопники у прокурених шкіряних куртках, що обговорювали свої насущні проблеми (развод лахов, разборкі с пацанамі), просто імбецили, не менш інтелектуальні лікарі ("якщо в тебе не обколоті вени, значить, підеш служити в елітні військові частини"), купа направлень на якісь обстеження - в депресивний туберкульозний диспансер (бо на моєму знімку легень був дефект плівки), якісь рентгени, невропатологи, інші "педіатри". Все це задля того, щоб написати в приписному "годєн". Я після цього не ходив в цей сраний державний орган. ВУЗ сам надсилав за запитом довідки, що я там вчусь, а коли закінчилась відстрочка, я просто поклав на військкомат хуй. Один раз мені прийшла повістка, коли я в серпні ходив у похід по Криму. І все, більше мене не турбували. Принаймні, є якась користь від навчання на юриста (на яке я теж поклав болт) - знаєш, що можеш цілком спокійно ігнорувати гівновояків, і нічо вони тобі не зроблять, в тебе є багато способів на них забити. До 25 років мені не була потрібна довідка для закордонного паспорту, а зараз не потрібен військовий квиток. Я краще заведу собі ще один акаунт у гуглі, ніж у військкоматі. Займайтесь своєю йобаною воєнщиною без мене, гайз. Якщо трапиться якась халепа, я сам виберу, на чиєму боці мені бути - дезертирів чи партизанів. Принаймні, в регулярній армії мене не буде.
