Живе Горкхаленд!
Jun. 24th, 2010 07:59 pmЧерез півтори тижні після мого від"їзду тут мав розпочатись чи то всезагальний страйк, чи то повстання. Принаймні, я чув, що поліція перед початком "бучі" перекрила район і не пускала всіх іноземців. Горкхаленд - частина штату Західний Бенгал, де живуть горкхи і непальці. Вони домагаються як мінімум створення окремого штату в межах Індії, а подекуди йдеться і про повну незалежність. Моя скромна думка: хочуть люди жити окремо від центрального чи штатного уряду - то мають повне право посилати їх нафіг.
Це уже майже не Індія. Тут гори, чистіше на вулицях міст, традиційна непальська їжа (мо-мо - це такі пельмені, зовсім як наші. дешево і несердито, а смачно). Тут починаються Гімалаї. Сюди приїжджає дуже багато туристів, але не у цей сезон (як і у Непалі, зараз уже сезон "moonsoon" (муссон?)), кожен день хмарно і йде дощ. А в хорошу погоду має бути видно Канченджангу, один із восьмитисячників. Лише в хорошу погоду:).


Бажаючі можуть пожити в готелі "Свастика":))
Місцевий транспорт - в основному, джипи, які виконують функції автобусів. Середні ціни, вище, ніж у "справжній" Індії. Деякі джипи - справжні таксі, мабуть, зовсім дорого. Є й автобуси, але вони повільні і їздять рідко. Автостоп не досліджувався, але вірогідно, він тут не дуже.
По дорозі до Дарджилінгу (ще у поїзді із Делі, у плацкартному вагоні)зустрів американку Джейн із Сполучених штатів. Вона сказала про себе просто "айм фром Амеріка", хоч Америка-то велика і країн у ній багато:)). Джейн працювала 6 місяців в Таміл-Наду по якійсь волонтерській програмі, а після цього вирішила трохи поподорожувати, не по-мажорськи, і загалом справила позитивне враження. Хоч дивно, за ці 6 місяців вона ні трохи не освоїла жодну із місцевих мов, чи то мені так здалось. Імхо, ця проблема характерна для багатьох "нейтів інгліш спікерів" - їм здається, що скрізь у світі усі знають англійську:). До речі, в Горкхаленді майже так і було, як і далі, в Сіккімі (але не у рівнинній Індії).

Не дуже вдала фотка, але на ній, окрім Джейн, присутній пельмень мо-мо.
А у джипі-"автобусі" ми з Джейн розговорились із двома місцевими чуваками. Один з них, чиновник із магістрату Дарджилінгу, запросив зупинитись у нього вдома. Джейн відмовилась, очікуючи, вірогідно, якоїсь подляни, а я погодився. Господар пояснив, що безкоштовна вписка у нього існує тому, що "ремонт у приміщенні ще не завершений". Подумаєш, нема гарячої води. Кому вона потрібна?:) Отже, я прожив у Тсану (здається, так його звали) 2 дні. Донька господаря викладає англійську мову для тайців, які приїжджають сюди чи то вчитись, чи то відпочивати, чи то працювати (я не зрозумів). Якось за розмовами навіть не до фотографування було.
Також розмовляв із людьми на вулиці. Мені розповіли, що половина міста Дарджилінг вболіває за збірну Бразилії з футболу. А інша половина - за Аргентину. Чи доходить до "навколофутбольного протистояння", не знаю:). Багато хто чув, хто такий Андрій Шевченко:).


Майже на всіх фотках гір не видно, бо хмарно і туманно.



















Багато топонімів на честь Тенцінга Норгея - одного з двох першопідкорювачів Евересту.


На плакаті - король Горкхаленду.









Манкіси зустрічаються часто, кидаються на всіх, хто йде з поліетиленовими пакетами (знають, що там може бути їжа).


Хто ви такий? Ми вас не кликали! Ідіть на ...!









Це або прояв дикого гігієнізму (фі, на вулицях поганий запах), або результат медіа-паніки з приводу "невідомої гусячої хуйні". В Індії таких людей я зустрічав немало.

В Дарджилінзі існує потяг, який тягне по вузьких вулицях паротяг. Виглядає колоритно, повзе вгору і вниз, димить, і все це на вузьких вуличках міста. Колії прокладені аж до Сілігурі (уже на рівнинній місцевості). Подивитись цікаво, а їхати я не став - дуже вже схоже на "атракціон". Для нормальних людей, не "туристів", є інший варіант - поїзд на дизельній тязі.


Поворотне коло.

Машиніст дизеля.

Машиніст паротягу.

Вокзальний монтер.

Прогрів паротягу.




Поїхали!



Шлях до готелю Нірвана.

Чайні плантації.

Листя зрізають серпом.

Це уже майже не Індія. Тут гори, чистіше на вулицях міст, традиційна непальська їжа (мо-мо - це такі пельмені, зовсім як наші. дешево і несердито, а смачно). Тут починаються Гімалаї. Сюди приїжджає дуже багато туристів, але не у цей сезон (як і у Непалі, зараз уже сезон "moonsoon" (муссон?)), кожен день хмарно і йде дощ. А в хорошу погоду має бути видно Канченджангу, один із восьмитисячників. Лише в хорошу погоду:).

Бажаючі можуть пожити в готелі "Свастика":))
Місцевий транспорт - в основному, джипи, які виконують функції автобусів. Середні ціни, вище, ніж у "справжній" Індії. Деякі джипи - справжні таксі, мабуть, зовсім дорого. Є й автобуси, але вони повільні і їздять рідко. Автостоп не досліджувався, але вірогідно, він тут не дуже.
По дорозі до Дарджилінгу (ще у поїзді із Делі, у плацкартному вагоні)зустрів американку Джейн із Сполучених штатів. Вона сказала про себе просто "айм фром Амеріка", хоч Америка-то велика і країн у ній багато:)). Джейн працювала 6 місяців в Таміл-Наду по якійсь волонтерській програмі, а після цього вирішила трохи поподорожувати, не по-мажорськи, і загалом справила позитивне враження. Хоч дивно, за ці 6 місяців вона ні трохи не освоїла жодну із місцевих мов, чи то мені так здалось. Імхо, ця проблема характерна для багатьох "нейтів інгліш спікерів" - їм здається, що скрізь у світі усі знають англійську:). До речі, в Горкхаленді майже так і було, як і далі, в Сіккімі (але не у рівнинній Індії).

Не дуже вдала фотка, але на ній, окрім Джейн, присутній пельмень мо-мо.
А у джипі-"автобусі" ми з Джейн розговорились із двома місцевими чуваками. Один з них, чиновник із магістрату Дарджилінгу, запросив зупинитись у нього вдома. Джейн відмовилась, очікуючи, вірогідно, якоїсь подляни, а я погодився. Господар пояснив, що безкоштовна вписка у нього існує тому, що "ремонт у приміщенні ще не завершений". Подумаєш, нема гарячої води. Кому вона потрібна?:) Отже, я прожив у Тсану (здається, так його звали) 2 дні. Донька господаря викладає англійську мову для тайців, які приїжджають сюди чи то вчитись, чи то відпочивати, чи то працювати (я не зрозумів). Якось за розмовами навіть не до фотографування було.
Також розмовляв із людьми на вулиці. Мені розповіли, що половина міста Дарджилінг вболіває за збірну Бразилії з футболу. А інша половина - за Аргентину. Чи доходить до "навколофутбольного протистояння", не знаю:). Багато хто чув, хто такий Андрій Шевченко:).


Майже на всіх фотках гір не видно, бо хмарно і туманно.



















Багато топонімів на честь Тенцінга Норгея - одного з двох першопідкорювачів Евересту.


На плакаті - король Горкхаленду.









Манкіси зустрічаються часто, кидаються на всіх, хто йде з поліетиленовими пакетами (знають, що там може бути їжа).


Хто ви такий? Ми вас не кликали! Ідіть на ...!









Це або прояв дикого гігієнізму (фі, на вулицях поганий запах), або результат медіа-паніки з приводу "невідомої гусячої хуйні". В Індії таких людей я зустрічав немало.

В Дарджилінзі існує потяг, який тягне по вузьких вулицях паротяг. Виглядає колоритно, повзе вгору і вниз, димить, і все це на вузьких вуличках міста. Колії прокладені аж до Сілігурі (уже на рівнинній місцевості). Подивитись цікаво, а їхати я не став - дуже вже схоже на "атракціон". Для нормальних людей, не "туристів", є інший варіант - поїзд на дизельній тязі.


Поворотне коло.

Машиніст дизеля.

Машиніст паротягу.

Вокзальний монтер.

Прогрів паротягу.




Поїхали!



Шлях до готелю Нірвана.

Чайні плантації.

Листя зрізають серпом.

no subject
Date: 2010-06-24 08:03 am (UTC)а фотки да. кидай еще
no subject
Date: 2010-06-24 08:15 am (UTC)уміліл дядька з футболкою "латинське дівчатко"
no subject
Date: 2010-06-24 08:47 am (UTC)Мавпенятко чудове! А за ним наступне фото - жінка продає бетель?
no subject
Date: 2010-06-24 08:57 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 09:14 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 09:05 am (UTC)а за допомогою чого рухається те поворотне коло?
no subject
Date: 2010-06-24 09:13 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 05:03 pm (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 09:09 am (UTC)фото с собаком класне, сподобалося дуже.
а про паровози ти дарма так...є люди, які з великою повагою ставляться до цього зникаючого (нажаль)виду транспорту. при чому тут атракціон?!
а взагалі неймовірно цікава серія, пости ще!
no subject
Date: 2010-06-24 09:12 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 09:38 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 09:34 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 11:02 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 11:10 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 10:03 am (UTC)а фоткі АХУЄННІ!
no subject
Date: 2010-06-24 10:31 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 10:58 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 03:54 pm (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 10:34 am (UTC)Ось мої фото з подорожі Індієї, в т.ч. Дарджилінгом у 2007
http://karpenter.livejournal.com/55987.html
no subject
Date: 2010-06-24 11:01 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 11:09 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 11:43 am (UTC)Мене-от точно б відпиздили :))))
no subject
Date: 2010-06-24 11:59 am (UTC)А взагалі, тут, в Азіях, простіше, це не Європа чи Штати із параноїдальною приватністю, чи СНД із розвинутою гопницькою культурою.
no subject
Date: 2010-06-24 12:06 pm (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 12:19 pm (UTC)no subject
Date: 2010-06-24 12:31 pm (UTC)і фотки класні! я заздрю :)
no subject
Date: 2010-06-25 01:28 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-25 06:19 am (UTC)На пятой дом прикольный, вроде обычная хата - но многоэтажная.
no subject
Date: 2010-06-26 04:37 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-26 09:51 am (UTC)no subject
Date: 2010-06-28 12:34 pm (UTC)