"Автентичне Борнео"

[boga4]

Саравак, найбільший штат Малайзії, на острові Борнео.
Човен-"ракета" розсікав мутну, з домішками жовтого грунту, воду, в котрій плавали гілки, вантажні баржі і крокодили.




Купатись не рекомендується.

Нібито нічого спільного із українськими реаліями, але мені згадувалося дитинство. Саме такий вид транспорту ми, "цивілізовані" дикуни з європейської країни, проміняли невідомо на що - чи то на мажорні яхти і гідроцикли нащадків вітчизняної "иліти", чи то на скотовозки-маршрутки, якими тепер доводиться їздити бажаючим потрапити в Канів, Ржищів і інші міста на Дніпрі. Тут же, на Борнео "експрес-боти" - популярний вид транспорту. Більш того, нерідко це єдиний спосіб потрапити в неначе-загублені окремі будинки і цілі поселення в джунглях. "Експрес" підпливає до берега, вистрибують люди і вивантажуються ящики з продуктами, пивом, побутовою технікою і тому подібними корисними в хатньо-джунгльовому господарстві речима. Дуже різні люди - тут перемішались всі можливі народності. Ніякого (піда)расизму - і тут я не побачив, на відміну від континентальної Малайзії, чіткого поділу на "малайців, індусів, китайців". Мабуть, тому, що перемішались всі із всіма, і тепер вони просто "саравакці". Хоч до "прибульців" іноді підозріло ставляться.
На борт експрес-боту застрибують кілька людей, один із яких тут же пропонує мені пиво:). Ось так от, я про нього думав, і воно прийшло. Доброзичливий чувак виявився філіпінцем, який тут поселився і одружився із місцевою дівчиною. Інший, його знайомий, говорить мені щось типу: "всі різні, всі рівні".
(Але наступного дня я побачив випадок "містечкового націоналізму" - за ознакою грунту, якщо можна так сказати. Великий банер "Саравакська національна партія. Саравак для саравакців!". По суті, будь-який націоналізм смішний і недолугий, якщо на нього здалеку дивитись.)


Знамениті "лонгхаузи" - довгі будинки, такі собі комуни, в яких із давніх давен живуть місцеві народи (ібани, оранг улу, кеня, даяки і т.д. і т.п., багато їх всіх), видно із берега. Саме про них туристичні путівники пишуть із раціоналізованим зачудуванням "ви чудово проведете час, сидячи у колі із френдлі жителями лонгхаузу, попиваючи вино". Якщо наймете гіда, купите тур або ще якусь поїбень із галузі туріндустрії замовите, бо місцеві жителі, панімаєтє лі, англійської мови не знають, і взагалі це погана манера - приходити в гості без гідів. Навіть якби бюджет моєї поїздки був у десять, у сто разів більший, я б ніколи не "найняв гіда" чи "купив тур", щоб потрапити в гості до місцевих людей. Ці ж самі люди спілкувались зі мною весь мій час на Борнео, підвозили на трасі, годували їжею, абсолютно ці ж самі люди, багато хто з яких родом із віддалених лонгхаузів, або має родичів звідти. До мене прийшло розуміння, що це все фуфло - красиві картинки в путівниках, "приязні напівдикуни" (які мають бути дикунами рівно настільки, аби не створювати ніяких незручностей поважним містерам, які заплатили гроші за гідів-транспорт-тури), "проживання в автентичному борнейському житлі", і навіть "Хілтон лонгхауз резорт" (високий рівень сервісу, помножений на борнейську екзотику). "Саравак калчерал вілледж" - побач весь штат Саравак за один день, всього за 60 рингіт! Привітний персонал у етнічному одязі із радістю попозує вам для фотографій. Обов"язково купіть сувеніри, виготовлені найкращими народними майстрами.
Я відчував би себе останньою сукою, якби прийшов до людей в гості із гідами і турами. Та й взагалі, чому це я маю напрошуватись в гості - чи є в цьому якийсь етнографічний, науковий інтерес, чи просто цікавість інформаційно перегодованої і знудженої людини, котра приїхала "розважитись і відпочити"? Ні, мені це і справді цікаво було б - якби я зміг показати себе не як "туриста", а як просто гостя. Вдалось розговоритись із місцевою жінкою, але я протупив, ніяких делікатних натяків на гостини не робив.:)

Колись тут панував родоплемінний лад і навіть канібалізм. Канібалізм плавно перетворився на капіталізм - навіщо треба когось їсти, якщо можна створити умови, в яких відвідувачі будуть приносити значно більше прибутку, ніж просто м"ясо. Сучасна світова система, по суті, нічим не відрізняється від тих часів, коли людські черепи вішали на стіну в якості трофеїв, тепер там висять сувеніри на продаж.
Тим часом життя, як воно є, триває, і воно й досі прекрасне. Іноді воно скромно ховається від об"єктиву фотоапарату - ну і справді, чому це ви вважаєте, що будь-хто "з радістю попозує для ваших фотографій", іноді посміхається, іноді тобі допомагає. І промовляє:
агов, викинь геть свої дурнуваті рекламні проспекти, вимкни телевізор, не будь сукою, не купуй тури, спілкуйся із людьми, посилай нафіг всі на світі турфірми і всіх гідів, просто виберись одного разу із дому. Дорога чекає на тебе. І на цій дорозі ти зустрінеш різних-всяких, хороших і поганих, традиційних і сучасних, зрозумілих і незбагненних людей. Про це не напишуть у жодному путівнику.




Пливти довго, більше ніж 5 годин із пересадкою. Хто спить, а хто тусується на палубі, з цигарками (а я з фотоапаратом).
























Із дна річки намивають грунт і везуть баржами у Мірі, велике місто у дельті річки Барам.














Водій човна-ракети.


Жителі маленького населеного пункту.






Люди навколо сміялись: "що ти збираєшся робити із цим аямом (півнем)?"










Багато колишніх "дикунів" - християни.

Comments

[chapeye.livejournal.com]

це ти ще звідти пишеш чи вже з україни? :)

[boga4.livejournal.com]

повернувся на континент, у Куалу-Лумпур, потрібно візу Таїланду отримати

[grynjuk.livejournal.com]

Довго ще думаєш кататись? І який маршрут?

[boga4.livejournal.com]

поїду в Таїланд, звідти або сунусь у М"янму, або не сунусь. Буду пробувати знайти із Бангкоку варіант дешевого перельоту в Київ чи Москву чартерним рейсом, на яких літають пакетні туристи, баксів за 200-250. Або може навіть через Лаос-Китай-Монголію-Росію спробую повернутись, але, скоріш за все, це малореальний варіант, грошей мало

[boga4.livejournal.com]

може в грошовому плані користі й більше.
але такий тип туризму псує людей.
уже багато де в Малайзії, та й взагалі по південно-східній азії, "напівдикі" поселення настільки зіпсовані бабло-туризмом, що там діти вимагають "долар" за кожну фотографію, усі місцеві "екзотичні" звичаї - показуха, що здійснюється за чітко визначеним прайсом. лякає можливість того, що може через кілька десятків років пропасти можливість просто подорожувати, скрізь по всьому світу будуть лише броньовані-готелі-гіди-тури. Подорожувати ж можна не лише без грошей, а й з грошима, і з великими грошима, але завжди має юбути можливість вибору, вибору з великої літери, а не вибору між готелями різного цінового діапазону і "турами" різних турфірм

[boga4.livejournal.com]

я маю на увазі звичайну людську гостинність - хай до мене хтось приходить в гості, я не вимагатиму за це грошей, навіть якщо сам їх зовсім не матиму. чим багаті, тим і раді. подорожую ж я не для розваги, а мені цікаво на життя людей подивитись, поспілкуватись, саме те, що ти назвав культурним обміном, що дає можливість переосмислити (або заново осмислити) свої, і взагалі загальнолюдські, прості цінності

[xenoir.livejournal.com]

афігєть, сцуко.. як воно незвичайно..

[boga4.livejournal.com]

як повернусь, то, мабуть, після всіх цих Азій мені будуть здаватись незвичними українські реалії))

[gorlohvat.livejournal.com]

дякую, розчулив трохи не до сліз, згадав сої малазійські пригоди. пидьнуй себе. Шкода, що у тебе не вийшло потрипити до Мьянми - вона ж Бірма. Успіхів

[boga4.livejournal.com]

і тобі дякую за коментарі і підтримку

[boga4.livejournal.com]

про М"янму зараз думаю - туди в даний час можна потрапити виключно літаком, наземні кордони всюди закриті (або відкриті для нетривалої поїздки "під заставу паспорта" за 10 баксів у прикордонні регіони, а далі - закрита для іноземців зона). Є варіант злітати із Бангкоку - туди-назад білети баксів 100-120 будуть, але якось із грошима в мене не дуже. Втім, ще подивлюсь

[gorlohvat.livejournal.com]

Принаймні, у мьянмі будь максимально обережним - як ти кажеш (піда)расизму там пребагато. до того жовтого, білих на дух не переносять. особливо англічайників