boga4 | Кольката: найбільш "лівацьке", найбільш бідне, найцікавіше місто Індії

Із 5 мільйонів жителів Колькати (колишня британська назва міста - Калькутта) 3 мільйони живуть у трущобах, на вулиці, у коробках, під навісами і т.д. - фактично, бездомні. Із бідністю сусідствують урядові будівлі, бізнес-центри, пафосні будівлі у британському колоніальному стилі. За таких разючих соціальних контрастів не дивно, що ліві ідеї користуються тут досить великою популярністю. Якщо колькатці коли-небудь розпочнуть революцію - автор цього блогу бажає їм успіху у поваленні капіталістичного індійського ладу.

А поки що "ліві" обираються в органи влади штату Західна Бенгалія. Скільки тут відсотків лівої ідеї, а скільки - наїбальського політичного спекулювання цією ідеєю, я не знаю.

Кольката - брудне місто, як і всі індійські. Однак, це не така страхітлива помийка, як Делі. Тут, уявіть собі, на вулицях трапляються смітники, і розвішані соціальні рекламки - "допоможіть зберегти місто чистим", типу того.
Вуличні мешканці миються по кілька разів на день (тут же, прямо на вулиці), і тому не смердять, виглядають цілком пристойно (як для Індії), хоч і бідно. Загалом, вуличне життя нецивільне, як і скрізь, навіть коли йдеться про дюдей, які мають роботу і свій власний дім.

Ресепшен недорогого готелю.

Система транспорту - хаос повний, на дорогах одна велика пробка. Але автобуси усе ж якось ходять. Вони не зупиняються, просто повзуть із невеликою швидкістю, і пасажири застрибують\вистрибують на ходу. Кондуктори цих автобусів вкрасти ваші гроші, як це роблять у Делі, не намагаються, здачу віддають, тому ходити скрізь пішки сенсу нема. Ще тут є метро - одна довга лінія через все місто, метром зручно користуватись, щоб доїхати від залізничних вокзалів до району Еспланад, де розташовані дешеві "готелі". Ну і до всяких відомих місць, типу Меморіалу Вікторії.
Моторікші набридають, як і по всій Індії. Ігнор - правильна тактика.

Кольката - осередок багатьох книжкових магазинів, букіністичних крамниць, книжкових базарів. Звісно, зважаючи на високий рівень неписьменності індійських бідняків, скористатись цим може далеко не кожен житель міста.
Самовчителі хінді\бенгальської, словники, оксфордські антології індійської літератури, весь спектр англомовних видань - величезні можливості для "шопінгу".
Із калькутських вокзалів Хаора (в першу чергу) і Сеальда можна доїхати в будь-яку точку країни. У розкладах нема назви міста - із NewDelhi поїзди ідуть до Howrah. Із станції Дам-Дам - у Бангладеш (віза цієї країни, недешева, видається у консульстві тут же, у Колькаті).

Вокзал Сеальда.

Там же.

Все, як і в 19 столітті - британська архітектура і бідняки на вулицях.

Кінні менти.

Картярі на Чоурінгі Лейн.

Парк імені Томаса Стернза Еліота (як можна здогадатись, поет народився і жив у Калькутті).

Монумент Вікторії. Всередину пускають іноземців за 150 рупій. Скажіть, якби я заплатив цю неадекватну ціну і зайшов, я знайшов би кращу фото оппортюніті, ніж ззовні?:)

Колючим дротом відгородили, щоб місцеві і заїжджі ніщєброди не зіпсували своїм видом колоніальну розкіш.

Традиційний "пішохідний" рікша. Їх намагались забанити (як гіпертрофований зразок експлуатації людини людиною у Індії), але ніяких альтернатив, де шукати роботу, не дали. Рікші влаштували страйк, і їх перестали чіпати:).

За 100 метрів від найвідомішого музею всієї Індії:)).

Жовті машини - таксі. Заможні калькутці ними активно користуються, так само як і приїжджі "сери"

Хаора Брідж - міст біля однойменної залізничної станції. У міських властей є заморочка - вони всюди розвішали табличку "фотографувати ЗАБОРОНЕНО!!!" От смішні люди, їй-бо.

Це растамани, які пропонували мені покурити з ними траву на залізничному вокзалі. Бугага, мені було смішно і без трави.

А ці розповідали про якийсь район із дешевими повіями (колишні діти вулиць). Мабуть, там і блекджек має бути.

Річка Хуглі - це частина Гангу, який вище за течією розпадається на безліч маленьких і великих потоків, утворюючи найбільшу в світі дельту.

Тут активно купаються, хоч вода чистою аж ніяк не виглядає.

Трамвай!

Я став свідком якоїсь суто жіночої демонстрації, дороги були заблоковані, а маніфестантки вигукували якісь гасла у мегафон.

У Колькаті є пам"ятник Володимиру Іллічу Леніну. Вулиця біля пам"ятника називається Ленін Сарані (сарані=вулиця). На фото якийсь некультурний мудак харкає під монументом. Поваги до будь-яких пам"ятників у індійських містах мало, під ними сплять, смітять і справляють природні потреби.

Смішний чувак з відрами.

Загалом, вади капіталізму відчуваються в Індії найбільш гостро, по рівню життя це одна із найгірших країн третього світу.

Вулична торгівля цвіте і пахне (запах вуличної їжі скрізь, і цей запах не завжди поганий. А напої - взагалі хороші, особливо соки-фреші за чверть долара.)