Острів у океані
Aug. 30th, 2010 09:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
boga4Океанські хвилі, пісочок на пляжі, пальми, бунгало, і ніяких людей... схоже, це стандартні мрії про "відпочинок" у офісного пролетаріату.
Я спробував пожити кілька днів на малолюдному острові на Андаманському морі.
Більше двох з половиною днів не витримав. Нудно!:)
Риболовля на Ко Чангу. Рибу, яка потрапила в сітку, суттєво потріпав тайфун:).
Ко Чанг - невеликий острів у Андаманському морі поблизу тайсько-бірманського кордону. Є набагато відоміший Ко Чанг у Південно-Китайському морі, так що їх можна переплутати. Там якісь пакетні туристи, а тут - ніяких іноземців (у туристичний "сезон", втім, якісь є), мало жителів, ніяких таксі-серів, тук-туків і продавців хуйні.
Крім десятка працівників різних "бунгал", на острові ще є школа для дітей (майже всі діти десь поховались чи скіпнули на материк, я лише двох бачив, і то біля човна на Велику Землю), кілька будинків, плантації кокосів і каучуку, один буддистський "ват" і магазин з холодним пивом (півгодини ходу від пляжу, де я жив). Із транспорту - мотобайки. Відстані на Ко Чангу маленькі, але все одно мотобайкери можуть підвезти (грошей не просять).
Південна частина острову - невисока гора. Але ж хуй туди вилізеш, якщо дороги нема (тропічний ліс).
Андаманське море поблизу Таїланду і М"янми - це суцільні острови і острівки.
Погодні умови - типові для "не сезону". Коли я плив сюди на човні, то місцеві були не особливо комунікабельні, а ще я на них образився, бо хтось із них запитав "вот із йо бунгало нейм?" - типу, в якому готелі нах ти будеш жити. А я не люблю такого меркантильного ставлення - якщо вам не цікаво моє ім"я, а лише назва бунгало, то і пішли ви...:)
Все ж деякі розмови я впіввуха слухав, спостерігаючи морські пейзажі. Почув знайоме слово. "Тайфун". Хоч почався звичайний, несильний дощ.
Все ж, я ступив на берег острова і не особливо розмірковував, коли мені запропонували відвезти на мотобайку в одне із бунгал. Несхоже, щоб хтось намагався заробити на мені комісійні, адже я був взагалі єдиним туристом на всьому острові (усі 2 з половиною дні).
У не-сезон будиночок ("бунгало") із ліжком з москітною сіткою, душем і гамаком на веранді коштує 5 доларів на день, їжа і пиво - ще стільки ж. Електроенергія лише ввечері - коли включають генератор. Тим краще.
"Тайфун" почався вночі, і тривав половину наступного дня. Потім знову, вночі і зранку. Ураганний вітер і дощ. (Коли я вибирався із острова, багато дерев і гілок було повалено вітром).
Оскільки я уже давно звик до дощу, а поки гуляв вітер, я спокійно спав, то вся ця фігня мені аніскільки не заважала:).
Вечорами в "ресторані" збирались робітники туристичного бізнесу осторова Чанг і грали в місцевий різновид "дурня", на гроші. А що ще їм робити, у не-сезон?
В процесі дослідження острова тут знайшлась машина! Возила будматеріали від причалу до якоїсь бази.
Коли наші маршрути випадково зійшлись, машина застопилась. (Якщо існує хоч один автомобіль, то існує також і автостоп:))
Дорога цілком пристойної якості.
Болото і затоплений тропічний ліс.
Поблизу старого причалу.
Якась рослинність.
Біля нового причалу.
Якщо чесно, подібні фотографії в мене ніколи не вдавались вдалими. Я їбу, чому я цю фотку сюди запостив.
На острові вирощують якісь бобові культури, які возять тим же човном, що і пасажирів.
Човен коштує 100 бат (гривень 27) в одну сторону. Якщо запитувати "хау мач", то буде 150 (автори популярного путівника "лонлі пленет" так і зробили). 100 - за проїзд, а 50 - за "хау мач". Я ж у Азії вже був не перший місяць, тому, замість запитувати, подивився, скільки платять місцеві:).
Пливти години 2 приблизно.
Тож нехай всяка пляжна романтика залишається для любителів матрасного відпочинку. А я після цього поїхав в бік Бангкоку:).
Той же самий порт у Ранонгу, про який я згадував у попередньому азійському пості.
Я спробував пожити кілька днів на малолюдному острові на Андаманському морі.
Більше двох з половиною днів не витримав. Нудно!:)
Риболовля на Ко Чангу. Рибу, яка потрапила в сітку, суттєво потріпав тайфун:).
Ко Чанг - невеликий острів у Андаманському морі поблизу тайсько-бірманського кордону. Є набагато відоміший Ко Чанг у Південно-Китайському морі, так що їх можна переплутати. Там якісь пакетні туристи, а тут - ніяких іноземців (у туристичний "сезон", втім, якісь є), мало жителів, ніяких таксі-серів, тук-туків і продавців хуйні.
Крім десятка працівників різних "бунгал", на острові ще є школа для дітей (майже всі діти десь поховались чи скіпнули на материк, я лише двох бачив, і то біля човна на Велику Землю), кілька будинків, плантації кокосів і каучуку, один буддистський "ват" і магазин з холодним пивом (півгодини ходу від пляжу, де я жив). Із транспорту - мотобайки. Відстані на Ко Чангу маленькі, але все одно мотобайкери можуть підвезти (грошей не просять).
Південна частина острову - невисока гора. Але ж хуй туди вилізеш, якщо дороги нема (тропічний ліс).
Андаманське море поблизу Таїланду і М"янми - це суцільні острови і острівки.
Погодні умови - типові для "не сезону". Коли я плив сюди на човні, то місцеві були не особливо комунікабельні, а ще я на них образився, бо хтось із них запитав "вот із йо бунгало нейм?" - типу, в якому готелі нах ти будеш жити. А я не люблю такого меркантильного ставлення - якщо вам не цікаво моє ім"я, а лише назва бунгало, то і пішли ви...:)
Все ж деякі розмови я впіввуха слухав, спостерігаючи морські пейзажі. Почув знайоме слово. "Тайфун". Хоч почався звичайний, несильний дощ.
Все ж, я ступив на берег острова і не особливо розмірковував, коли мені запропонували відвезти на мотобайку в одне із бунгал. Несхоже, щоб хтось намагався заробити на мені комісійні, адже я був взагалі єдиним туристом на всьому острові (усі 2 з половиною дні).
У не-сезон будиночок ("бунгало") із ліжком з москітною сіткою, душем і гамаком на веранді коштує 5 доларів на день, їжа і пиво - ще стільки ж. Електроенергія лише ввечері - коли включають генератор. Тим краще.
"Тайфун" почався вночі, і тривав половину наступного дня. Потім знову, вночі і зранку. Ураганний вітер і дощ. (Коли я вибирався із острова, багато дерев і гілок було повалено вітром).
Оскільки я уже давно звик до дощу, а поки гуляв вітер, я спокійно спав, то вся ця фігня мені аніскільки не заважала:).
Вечорами в "ресторані" збирались робітники туристичного бізнесу осторова Чанг і грали в місцевий різновид "дурня", на гроші. А що ще їм робити, у не-сезон?
В процесі дослідження острова тут знайшлась машина! Возила будматеріали від причалу до якоїсь бази.
Коли наші маршрути випадково зійшлись, машина застопилась. (Якщо існує хоч один автомобіль, то існує також і автостоп:))
Дорога цілком пристойної якості.
Болото і затоплений тропічний ліс.
Поблизу старого причалу.
Якась рослинність.
Біля нового причалу.
Якщо чесно, подібні фотографії в мене ніколи не вдавались вдалими. Я їбу, чому я цю фотку сюди запостив.
На острові вирощують якісь бобові культури, які возять тим же човном, що і пасажирів.
Човен коштує 100 бат (гривень 27) в одну сторону. Якщо запитувати "хау мач", то буде 150 (автори популярного путівника "лонлі пленет" так і зробили). 100 - за проїзд, а 50 - за "хау мач". Я ж у Азії вже був не перший місяць, тому, замість запитувати, подивився, скільки платять місцеві:).
Пливти години 2 приблизно.
Тож нехай всяка пляжна романтика залишається для любителів матрасного відпочинку. А я після цього поїхав в бік Бангкоку:).
Той же самий порт у Ранонгу, про який я згадував у попередньому азійському пості.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Re: дикий атлєт з карасиком
Date: 2010-08-31 10:42 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-30 02:39 pm (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 10:43 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-30 04:44 pm (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 10:43 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 11:30 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 02:06 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 10:41 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 06:58 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 10:40 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 10:46 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 10:47 am (UTC)no subject
Date: 2010-08-31 10:47 pm (UTC)А загалом, дуже дякую за пост і фотографії - пізнавально! :)