маленька пародія

Дісклеймер: в жодному разі я не хочу образити цією пародією хороших людей, що живуть в Росію
Я хочу образити мудаків, що також, на жаль, живуть в Росії.

Станси для воїнів Канонічного Православія
(дорогами Сергія Жадана)

Ліліпутін, ти зростав в совку
ти чудово знаєш, що таке совок
твої батальйони громили мечЕть ламку
ховаючи під шинеллю, на серці і на боку
твій портрет - обличчя, живіт і задок

воїни православ"я, мужні кагебісти духу
мочіть інородців у Грозному і Кондопозі
аж поки упевнитесь у повній відсутності руху
мусліми й жиди бездуховні невзмозі
завадити чимось і стати на вашій дорозі

затираючи напис на Церкві: "fuck orthodoxy"
попри дідовщину й усі парадокси
воєнної служби на благо Атчізни
не маючи радостей (ну, хіба що окрім онанізму)
сміливіше у ногу: правою, правою, правою
усім супостам атвєтім нєщадной расправаю.
з вами Бог, Ліліпутін, з вами Дугін і Поткін
Росія велика, на всіх вистачить водки

кіно

проглянув фільм Олівера Стоуна "Looking for Fidel". Це художньо подане інтерв"ю з Фіделем Кастро.
Відчуття суперечливі. З одного боку - розумієш, що кубинцям без Фіделя було б жити тяжко, жорстке протистояння з США вимагає рішучих дій від кубинського керівництва, щоб запобігти перевороту, сценарії якого випробувані вже на багатьох латиноамериканських державах.
З іншого - неприємно, що є "мудрий батько" (або партія, або група товаришів), який знає все краще за своїх "дітей".
Мабуть, кращий варіант, ніж кубинський - лише анархія. Але окремо взятий "острів анархії" відразу став би здобиччю тієї самої держави з трьох букв...

Олівер Стоун подав відзнятий ним матеріал, здається, без будь-якого ідеологічного підходу, як і має це робити журналіст. Не дивно, що фільм у США був заборонений для показу. Знову ж таки, не дивно, бо він розвіює міфи, створені Білим домом, про демонічного Фіделя і про повністю антидемократичну Кубу.