Випадки таксизму на острові Борнео

Вчора із Кучінгу доїхав лише до Срі Аману - місто лежить обіч траси, і поки туди-назад добирався, гуляв по набережній річки (яка періодично створює щось типу "колекторної хвилі" - різкий підйом води на кілька метрів), обідав і т.п., уже наблизився вечір. Пішов пішки по трасі, знайшов місце для ночівлі (із болотом поруч, кваканням жаб, велетенськими цвіркунами і звичайнісінькими комарами). На ранок чомусь ніхто цілих півгодини не хотів зупинятись, але дві машини під"їхали, щоб дізнатись, чому я тут стою. А хулі дивного? Їду в Мірі. Давай довеземо тебе до автостанції? - показують в протилежний від потрібного мені бік. Для чого? Мені ось туди - показую. Не розумієм, якою може бути причина, щоб тебе підвозили безкоштовно, - дивуються. А ось так от. По всьому світу одні люди допомагають іншим, по всьому світу хтось їде у потрібний тобі бік, і обов"язково зупиниться:).
Хоч зупинився якийсь таксист. До Сарікею? 200. Кілометрів?, запитую. Ринггіт. Я посміявся, він із ображеним виглядом проїхав метрів 100 вперед, де знайшов собі якихось клієнтів і повіз назад, до Срі Аману. Я ж застопив іншого чувака, він довіз мене до Сарікею (місто в сторону Мірі). Але не хотів спілкуватись, мовчав. Як комфортніше тобі мовчати, то й я мовчу:). Як доїхали, і він попросив грошей, подібно попередньому таксисту, над яким я сміявся:). Ні, так ми не домовлялись. Займаєшся таксизмом - то треба про це попереджати, а то нечесно виходить. Після Індії мене на подібні розводки не підловити. Забрав свій рюкзак, сказав "до побачення", пішов їсти.
Тепер думаю: чи то з автостопом на Борнео якісь проблеми, чи то зі мною. Енівей, половину дороги я вже проїхав, буду пробувати далі.