boga4: (flower)
[personal profile] boga4
Як і рік тому, сьогодні - міжнародний день мігранта. Подорожуючи, мігруючи, змінюючи місце перебування, стаєш собою, Іншим, старішим, святим, безтурботним, безпорадним, сильним, слабким, вічним. Продовжуєм розпочату тоді ж підбірку віршів на цю тему (як випадкову, "за ключовими словами", так і не випадкову). Настрій різний.

Цей - найулюбленіший, від Романа Скиби.


Шурхоче вітер у волоссі, жбурляє листя нам у лиця,
Коли керує світом осінь, мені у дома не сидиться.
Я поїздам повірю скоро, нехай везуть куди бажають,
Хай на перон зійдуться хором, ті що мене не проводжають.

Сядеш у поїзд, хай собі їде,
Може у Прагу, може у Відень.
Мокрі дерева бігтимуть слідом,
Лишиш позаду всі радоші й біди.

Залишу вдома свій годинник, втечу від справ і від погоди,
Усе забуду, все покину, і ніц мені не буде шкода.
Нехай мій гаманець порожній, моя дорога невідома,
Я стану вільним подорожнім, найголовніше вийти з дому.

Арон Гаал
"Подорожній"

Я - подорожній поміж вас.
І відпочити я б хотів,
омив би ноги ще хоч раз,
почув би голос ваших слів.

І до тарілки руку – з вами,
ковточок вашого вина...
Вночі, як півні не співали,
мене торкніться – був? нема?

Та ви мене не розуміли,
хоч перед вами я стояв.
Слова від холоду тремтіли ,
а погляд гнав мене і гнав...

Отак і далі я мандрую.
Дорога поки ще трива.
Та як закінчаться слова –
аж отоді вже пропаду я,

отой, що мріяв лиш про вас...


Юрій Андрухович
ЕТЮД ПОДОРОЖНЬОГО

місто мов зала йду один
застебнуто двері на всі жалюзі
я тінь уздовж погаслих вітрин
я дерево на одній нозі

ця ніч насичений кармазин
шляхетна твердь хідника луска
зі стін волокна худих лозин
а в мене рука

золота й легка

це наче танець під клавесин
з променем що паде навзнак
я сам як отой дорожній знак
і ліхтаря світляний апельсин


Катерина Калитко.
Відживати повільно, як масло повзе по ножі,
Мігрувати містами, де зранку проспати воду,
Чи гойдатись в метро, і, долаючи сім тяжінь,
Відлітати туди, де сонця з океану сходять.

Відкрокуєш подалі, тоді відкоркуєш ті
Сім святинь, що лишились тобі в подорожній спадок,
І на лавці забудеш свою парасолю й тінь,
По обличчі мовчання розмажеш, немов помаду.

І повільно підеш із конвертом в пустих руках,
Трохи зимно, а втім вегетація дуже рання.
Тільки пташка у серці, а в тім’ячку пташки – цвях.
Тільки камерний хор в нашій камері сподівання.

 
А ще згадалась пісня Таліти Кум "Іноземці". Щоправда, мені в ній тільки приспів подобається, все решта якесь не таке.


Всі ми тількі іноземці

Завжди тільки іноземці

В літаку і у підземці


Навіть вдома іноземці(звучить майже як "самі собі чужі" юлії крістєвої)

This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

Profile

boga4: (Default)
boga4

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 15th, 2025 02:45 am
Powered by Dreamwidth Studios