Rigoberto Lopez Perez

життя завжди прозоре
навіть коли темне і неозоре

це як фільм, який ти записав
на дешеву болванку
думаючи я хочу його подивитись
через прозору мов шкіра мерця поверхню
видно потойбіччя диску
душі юних гонконзьких хунвейбінів
з цитатниками в їхніх напівстертих руках-кластерах
подряпини проступають на болванці
символами найків і абібасів
як в німому кіно
бо записаний фільм ти уже все
одно не подивишся
стискаючи у руці диск
тільки і залишиться що
повторювати

я ніколи більше не буду
купувати хуйові китайські болванки
я ніколи більше не буду
купувати хуйові китайські болванки
я ніколи більше не буду

не залиш нас у біді
не зітри нас із CD
допоки ще лишився час
допоки ще в плейлісті джаз.

в прозорім небі мертві хунвейбіни
ці янголи що лізуть у щілини
крізь монітор крізь скло і пластик
стираєш їх узявши в руки ластик.
водою стала наша плоть.
і нечитабельний господь